Головна

Гідність

ignitytree_bПропоную розглянути поняття «гідність» через три дії – МАЮ, ПОВАЖАЮ, ЦІНУЮ, – які важливо здійснювати для виникнення і розвитку почуття власної гідності, а також подивитись на ряд проблем, пов’язаних із гідністю, і деякі шляхи їх вирішення.

Гідність – це те, що я МАЮ у собі.

Я маю скарб.

Мати скарб означає усвідомлювати його наявність і своє право власності на нього.

Гідність – це мій скарб. Що це за скарб?

Це той мій внутрішній скарб, який я маю у собі як невід’ємну частину мене, прописану на рівні ДНК, яка належить мені по праву народження і яку не можливо у мене відібрати. Це моя спадковість, моє спадкоємство, моє достоїнство, мій капітал, мої надбання, мій ресурс, мій потенціал:

власний – те, що я напрацьовую власними зусиллями, керуючись власним вибором, мої власні надбання, якості, навички, уміння, досягнення тощо;

родовий – те, що мені дісталось у спадок від мого роду: дар життя, тіло, здоров'я, сила, сексуальність, обдарування, таланти, якості характеру, схильності, моделі поведінки, прогарами дій, життєві сценарії, історія і весь досвід на генетичному рівні;

і є те, що для людини, яка вірить у Бога, є від Бога, і для людини, яка не вірить у Бога, є даністю: життя, моя природа і її закони, душа і образ Бога в мені, моя цінність і унікальність, дар бути чоловіком, дар бути жінкою, мої права і обов'язки, Заповіді, моє місце в моєму роді і світі, покликання, свобода (свобода волі, свобода вибору), відповідальність, віра і любов (як здатність і потреба), здатність і сила творити, дари, потенціал, міра мого життя – смерть...

Проблема виникає, коли людина не усвідомлює наявності свого потенціалу, або усвідомлює не в повній мірі, не знає (або не бажає знати) свого роду, не знає себе.

Що робити? Давати собі час і простір для вивчення себе і історії свого роду, бути чесним із собою, зробити ревізію наявного потенціалу – родових і власних надбань.

Як це зробити? Розпитати рідних про свій рід і його історію. Провести дослідження себе і виокремити найактуальніше. Можливо скласти списки, наприклад:

Блага мого роду: таланти, дарування і досягнення моїх передвік, якості, які допомагали їм виживати, жити і досягати успіху;

Мої чесноти і вади;
Якості, які я напрацьовую у собі, щоб досягти моєї мети;

Мої досягнення і т.п.

Гідність – це мати відповіді на екзистенційні питання:

Хто я є? Я – людина – образ і подоба Бога? Я – людина, що походить від мавпи? Яка моя природа?

Якого я роду? Яка моя спадковість? Яке моє спадкоємство?

Я чоловік чи жінка? Який я чоловік? Яка я жінка?

Які мої якості, цноти і вади? Якої я якості? І якої якості моє життя?

У чому моя особливість? Чим я унікальний?

Що я маю?

Яка моя честь, мій внутрішній кодекс? Які мої права і обов’язки? Правила і стандарти?..

Гідність – це мати знання про себе, свою природу і відчувати свою цілісність.

Якщо людина має відповіді на ці запитання – вона має гідність і цілісність.

Гідність – це мати знання про свій рід, його блага і відчувати своє благородство.

Якщо людина знає історію свого роду і його надбання – вона має гідність і благородство.

Гідність – це мати внутрішній кодекс честі і усвідомлювати свої права і обов'зки.

Якщо людина керується у своїй поведінці і вчинках внутрішнім кодексом честі – вона має гідність і честь.

Це особливо важливо для чоловіка – мати свою конституцію, звід законів життя і вищих моральних принципів, які структурують його внутрішній стрижень. Саме кодекс честі чоловіка дає жінці відчуття його сили і структури, а отже і міцної опори. Непохитною є та опора, яка ґрунтується на Заповідях – універсальних законах життя.

Гідність – це мати знання про своє місце, свою міру і свої межі, мати адекватне сприйняття себе.

Якщо людина усвідомлює своє місце у своїй родовій системі і світі, має відчуття міри свого ресурсу, вміє відстоювати власні межі – вона має гідність і адекватність.

Але просто знати про наявність скарбу недостатньо.

Проблема виникає, коли людина знає, але ніяк не може присвоїти собі свій власний скарб, не відчуває свого права на нього і не може ним повноцінно користуватись, а коли користується, то відчуває себе наче злодій. Це дивна річ, але трапляється доволі часто – коли людина, наприклад, чує про себе щось хороше і правдиве, але її реакції вказують на те, що вона не може це прийняти, не вірить, що це говориться про неї, дивується, заперечує або просто ігнорує.

Що робити? Присвоїти собі своє. Щоб мати почуття ВЛАСНОЇ гідності – скарб необхідно присвоїти, ним потрібно оволодіти, мати у своїй власності, відчувати повне право на нього по факту народження і власного розвитку.

Як це зробити? Можна вигадати історію про бідну людину, яка отримала звістку про те, що вона успадкувала скарб і відтепер вона – багата. Що вона з цим зробить? Як вона відтепер буде з цим жити і долати у собі звичку бути бідною і власну жебрацьку свідомість? Як буде змінювати себе? Якщо записати і проаналізувати цю історію, то можна віднайти в ній свій власний спосіб присвоїти собі своє.

Гідність – це мати право власності на свій скарб і свободу ним розпоряджатись.

Право власності дає право розпоряджатись і користуватись потенціалом у повній мірі. І тут людина вільна робити вибір – закопувати або примножувати свої таланти.

Гідність – це мати вдячність за скарб.

Та найважливіше – віднайти у собі вдячність за успадкований скарб незалежно від його якості і кількості.

Гідність – це те, що я ПОВАЖАЮ у собі.

Мій скарб має вагу.

«Повага», «вага», «увага» – однокореневі слова.

Поважати скарб означає усвідомлювати його вагу і значимість, приділяти йому увагу, зважати на нього, рахуватись з ним, враховувати його у повсякденному житті, шанувати його.

Гідність – це усвідомлення власної ваги, поваги до себе і свого скарбу.

Я знаю, що я поважаю у собі і що я не дозволю собі і іншим зневажати в мені.

Я знаю, за що я поважаю себе і за що мене поважають інші.

Мій голос має вагу.

Гідність – це вміння зважати на себе, бути уважним до себе і забезпечувати себе.

Проблема виникає, коли людина не зважає на свої потреби (фізичні, емоційні, інтелектуальні, духовні), не уважна до своїх бажань, поглядів, думок і позицій, а відповідно і не може забезпечувати себе в повній мірі.

Що робити? Розібратись у своїх потребах, бути уважним до них. Дати собі право на свої власні бажання, погляди, думки і позиції.

Як це зробити? Бути уважним до себе, до свого тіла, своїх емоцій, почуттів і думок. Прописати свої потреби і навчитись задовольняти їх самостійно. Скласти список своїх бажань і віднайти способи їх здійснення. Не зневажати свої погляди, думки і позиції, заявляти про свою точку зору.

Гідність – це увага до свого здоров'я: фізичного, психологічного і духовного.

Вміння дбати про своє здоров’я, знання про те, що йому шкодить, а що навпаки його підтримує – це гідність. Емоційне, інтелектуальне і духовне здоров’я також потребують дієти. І тут вміння казати «ні» всьому шкідливому без хибної провини і вміння казати «так» всьому корисному без хибної скромності – навичка, яку потрібно напрацювати.

Гідність – це вміння вибирати себе і здатність до самопожертви, здорового альтруїзму.

Проблема виникає, коли людина не вміє розставляти пріоритети, коли не вміє вибирати себе і наповнювати себе. Особливо від цього страждають жінки. Це невміння називається невротичною жертовністю, яка постійно супроводжується жалістю до себе, невдоволеністю і немає нічого спільного зі здоровим альтруїзмом.

Що і як робити? Перестати жаліти себе, вибрати себе, поставити себе на перше місце, віднайти способи наповнювати себе, поповнювати власний ресурс і почати дарувати від повноти серця, а не від нужди у постійному підтвердженні своєї цінності. Проблеми з самоцінністю можуть лежати дуже глибоко і тут потрібна допомога фахівців.

Гідність – це відповіді на запитання:

Якою справою я займаюсь?

Яке моє покликання? Яка моя місія? Яка мета мого життя?

Куди я рухаюсь і куди я хочу прийти? Якого життя я прагну? І що я роблю для цього?

Гідність – це самореалізація за покликанням.

Проблема виникає, коли людина не має амбіцій щодо самореалізації, не зважає на свої цілі, своє покликання, мету і справу життя.

Що робити? Визначитись із цілями. Дати собі право на амбіції. Віднайти мету свого життя, своє покликання, справу свого життя.

Як це зробити? Згадати все. Скласти список всіх ідей і мрій (з дитинства і до сьогодні), всього, до чого є підвищений інтерес, що виходить гарно робити, від чого спалахує серце, і розставити пріоритети. Співставити цей список зі списком свого ресурсу – наявного родового і власного потенціалу. Окреслити основну мету і шлях до неї. Прописати конкретні реальні цілі і план їх досягнення. Усвідомити своє покликання – велике щастя. Але потім необхідно скласти конкретний, покроковий план дій для його реалізації. Отримати необхідні знання про це. Вчитись. При потребі звернутись до спеціалістів. Але головне – діяти і бути наполегливим!

Самореалізація має велике значення особливо у житті чоловіка. Мати власну справу, справу свого життя за покликанням, реалізовувати свій потенціал в ній і добре заробляти цим на життя – це гідність.

Гідність – це те, що я ЦІНУЮ у собі.

Мій скарб має ціну.

Цінувати скарб означає усвідомлювати його ціну.

Все, що у мене є – починаючи від дару життя першого чоловіка і першої жінки мого роду і завершуючи надбаною мною сьогодні навичкою – має вартість.

Я приймаю мій скарб по тій ціні, по якій він дістався мені.

Я не знецінюю мій скарб. Я ціную все, що маю.

Проблема виникає, коли людина знецінює те, що має, і те, що робить, махаючи на це рукою: «Та, що там я…», «Не має за що...», «Та це я так просто…», «Нічого особливого…»

Що робити? Перестати знецінювати. Замінити звичку знецінювати на звичку дякувати.

Як це зробити? Почати відслідковувати свою звичку знецінювати. Ловити себе за руку щоразу, коли хочеться нею знову махнути на себе чи інших. Натомість почати висловлювати вдячність Богові, собі, ближнім за все, що є, радіти всьому, що зроблено, навіть якщо здається, що це просто дрібниця – відремонтований кран чи спечений пиріг, а насправді – прояви піклування і любові.

Гідність – це усвідомлення ціни навчання, помилок і життєвого досвіду.

Особливо велику ціну доводиться платити саме за помилки. Той досвід, який приходить через помилки – не буває дешевим, тому він – особливо цінний, і знецінювати його – велика помилка і верх невдячності.

Гідність – це відповідь на запитання «Скільки я заробляю?», і це відповідь, яка задовольняє.

Чи є у мене гідна робота з гідною оплатою?

Чи можу я забезпечити собі гідне життя, піклуватись про інших?

Для чоловіка особливо актуальним є питання «Чи можу я забезпечувати гідне життя моєї сім’ї?»

Гідність – це визначення адекватної ціни своїх послуг і отримання гідної оплати за них.

Проблема виникає, коли людина не знає собі ціну. Коли маючи скарб – таланти, обдарування, навички, уміння і досвід, – не може отримувати за це адекватний грошовий еквівалент, має неадекватне ставлення до грошей.

Що робити? Розібратись з поняттями «гроші», «благополуччя», «багатство», «добробут».

Як це зробити? Протестуйте себе: чи можете Ви спокійно, з почуттям власної гідності сказати собі і іншим: «Я знаю собі ціну. Я не «дешевка». Я коштую дорого»? Що Ви при цьому відчуваєте? Визначте адекватну ціну Ваших послуг на сьогоднішній день. Почніть шукати і знайдіть спосіб отримувати те, на що Ви дійсно заслуговуєте. Розберіться з поняттями «гроші», «благополуччя», «багатство», «добробут». Зверніться до спеціалістів, якщо самостійно не виходить знайти перешкоду на шляху до благополуччя.

Гідність – це усвідомлення власних цінностей.

Які мої цінності? Що я ціную?
Що для мене є цінним а що ні? Які мої пріоритети?

На чому ґрунтуються мої критерії вибору?

Гідність пов’язана з самоцінністю.

Гідність – це мати відчуття власної цінності по факту народження.

Я цінний – просто так, а не тому що. Моїй цінності не потрібні ніякі докази.

І ще... Гідність дуже тісно пов’язана з любов’ю до себе.

По суті, почуття власної гідності – це і є надбання любові до себе.

Гідність – це скарб, який я МАЮ, ПОВАЖАЮ і ЦІНУЮ у собі.

Олена Вострова? психолог, лінгвіст, художниця

http://dc.lviv.ua/

катехизм

Молитва св. Папи Івана Павла ІІ за Україну в церкві св. Миколая на Аскольдовій Могилі

«О Всеблагая Діво Маріє, Зарваницька Богородице, дякую Тобі за ласку перебування на київській землі, з якої світло Євангелія поширилося по всій Україні. Тобі, Мати Божа і Мати Церкви, перед Твоєю чудотворною іконою віддаю у руки мою апостольську подорож в Україну.

Пресвята Мати Божа, покрий Твоїм Материнським Покровом усіх християн, чоловіків та жінок доброї волі, які живуть у цій великій країні. Провадь їх до Свого Сина Ісуса, Який для всіх є Дорогою, Правдою і Життям. Амінь».

редакційна колегія




http://askoldova-mohyla.org/uk/

 

Офіційний сайт жіночого вокального ансамблю "Аніма" УГКЦ св. Миколая Чудотворця на Аскольдовій Могилі

 http://anima.askoldova-mohyla.org/