Четвер, 18 лютого 2016, 01:01

«Немає більше високого шляху, ніж шлях милосердя, і пройти цим шляхом може лише смиренний і лагідний». Августин Аврелій

У неділю,  на передодні Стрітення Господнього, за благословенням пароха о. Ігоря Онишкевича, Україночки, які щиро люблять свій край і наших захисників, завітали із словами подяки та маленькими даруночками до поранених в Ірпінський госпіталь та госпіталь Прикордонної служби.

Направду, тільки щира любов нас перемінює і веде до такої омріяної перемоги, перемоги насамперед над своєю гординею. Вчить нас та ж сама любов бути милосердними, співчутливими, вчить ділитись, слухати, стукати і не зупинятись перед закритими дверима, нести ту направду і по дитячому щиру любов.

Даруночки для наших захисників збирали всі, як кажуть по нитці, по частинці. На початку ми готували тільки іконки, листівочки, лимони і часник, але ми ж Українці настільки щирі і щедрі що таки вміємо ділитись і дарувати радість особливо тому, кому найперше завдячуємо мирним небом над нашими головами. Ото ж у нас було все: іконки року Божого Милосердя, вручну підписані сердечка із цитатою зі Святого Письма, про Божу любов, листівочки, вітаміни від застуди (мед, імбир, лимон). пиріжки з капустою, торт, цукерки, варення, печиво, лимони, яблука, мандарини, апельсини, часник, цибуля.

Хоч і неділя була похмурою, але ті щасливі посмішки поранених захисників, які нас зустрічали в палатах і своєю радістю та щирістю випромінювали по дитячому щире світло віри, надії і просто людської вдячності, були варті кожного нашого невеличкого зусилля.

Наш прихід для багатьох був підтвердженням того, що боротись потрібно, і важливо, є за кого. Когось ми просто потішили, а ті хто не любить несподіванок були вражені нашою дитячою щирістю з якою ми до них завітали. Зустріли навіть Валентина якого наш прихід щиро вразив, що правда нам трішки довелось Його переконувати, що тільки щира любов перемінює і веде до перемоги, це був бальзам для душі Валентина.

Багато хлопців запитували з якої ми «організації», за їхніми словами «люди не можуть прийти, просто так, подякувати», ми презентували нашу «організацію» так: з понеділка по п’ятницю працюємо кожен на своїй роботі, а неділю присвячуємо нашим захисникам - це наш християнський обов’язок.

Не всі звісно були раді зустрічі, у передостанній палаті молодий поранений захисник звинуватив нас: «Що ви за люди, у нас війна йде а ви тут святкуєте», ми тихо відповіли, що завітали лиш просто подякувати. Ці слова докору нас таки зачепили, але водночас змусили задуматись. Що ж ми робимо не так? А й справді, ми організуємо різні забави лиш для себе особисто, ми не думаємо про тих кому це потрібно, ми не думаємо про наших захисників, про людей яким найбільше потрібні ті слова підтримки, позитивний настрій і просто щире спасибі за їхню відвагу, за жертовну любов до рідної землі, за мирне небо, тут. Ми завжди думаємо тільки про себе, але не про тих хто нас захищає, хто нам своєю відвагою дає таку нагоду веселитись, святкувати і просто радіти та насолоджуватись життям. Ми вигадаємо безліч причин тільки для того, щоб не зробити того маленького кроку до милосердя. Так, ніхто не каже що це легко, але коли серце наповнене по вінця щедрою і щирою любов’ю то йти і нести ту радість то велика нагорода.

Переказуємо щирі слова вдячності від наших захисників до яких ми завітали. Складаємо подяку отцю Віталію Воєці за духовний супровід у служінні пораненим захисникам, творчо-пізнавальному центрові «Дитяча Світлиця» та крамниці «Галерея-Подарунків «Рай Дерево» за фінансову підтримку, колективу пані Олі також за фінансову та творчу підтримку, складаємо щиру подяку кожному парафіянину нашої церкви особисто, сердечна подяка сестрі Еммануїлі за іконки Божого Милосердя, щире спасибі за молитовну підтримку, сердечна подяка нашим Україночка які несли ту радість: пані Олі, пані Жанні, пані Світлані, пані Олі, Оксанці – без Вашої дитячої щирості те свідчення любові не мало б тої повноти, щире спасибі водіям Інні та Миколі, які щиро погодились нас із дарунками розвести в госпіталі.

Дякуємо і заохочуємо надалі робити маленькі кроки у бік милосердя. Не біймося бути щирими! Не шукаймо важливих подій щоб подякувати нашим Захисникам. Подія має бути насамперед в нашому серці.

Василина та Марічка Томишинець для «Оранти»