Головна

«Боже ім’я – Милосердя» /5/

ANSA930832_ArticoloДругий розділ книги-інтерв’ю «Боже ім’я – Милосердя», що є записом розмови Папи Франциска з італійським журналістом Андреа Торніеллі, називається «Дар Сповіді», і розпочинається із запитання: «Чому важливо сповідатися? Ви були першим Папою, що зробив це прилюдно під час покаянних богослужінь Великого Посту в базиліці Святого Петра… Чи ж не вистачить покаятися в собі, попросити прощення, спілкуючись безпосередньо з Богом?».

Святіший Отець розпочав свою відповідь із пригадки про те, що Сам Ісус сказав апостолам: «Кому відпустите гріхи, тому відпустяться, а кому затримаєте, затримаються». Отож, за його словами, єпископи та їхні співпрацівники священики стають «інструментами Божого милосердя». Вони діють «в особі Христа» і «це – прекрасно».

«Сповідь має глибоке значення, тому що ми – соціальні істоти. Якщо ти не здатен говорити про свої помилки з ближнім, то будь певен, що ти не здатний говорити про них також і з Богом, і все закінчиться тим, що сповідатимешся перед дзеркалом, тобто, перед собою самим. Ми – суспільні істоти й прощення також має суспільні наслідки, тому що теж людство, мої ближні, суспільство поранене внаслідок мого гріха. Сповідатися перед священиком – це спосіб покласти своє життя у руки та серце іншої особи, яка в цю хвилину діє в ім’я та замість Ісуса. Це спосіб бути конкретними та автентичними», – зауважив Папа, розповівши випадок з життя засновника чернечої родини, до якої він належить.

Мова йде про святого Ігнатія Лойолу, засновника Товариства Ісусового, який ще перед рішенням «стати воїном Христа» брав участь у битві при Памплоні. Він воював проти французької армії у війську іспанського короля Карла V. Під час битви він отримав смертельне поранення і думаючи, що вмирає, покликав свого побратима й висповідався йому, оскільки на полі бою не було священика. Товариш не міг дати йому розрішення, бо був мирянином, але відчуття необхідності висповідатися спонукало Ігнатія якимось іншим способом вирішити цю ситуацію.

«Це правда, – зауважив Святіший Отець, – що я можу безпосередньо розмовляти з Господом, відразу просити у Нього прощення, благати про це. І Господь відразу прощає. Але важливо піти до сповідальниці та стати перед священиком, який діючи в особі Ісуса, поставить тебе перед обличчям Церкви-Матері, покликаної роздавати Боже милосердя. Існує об’єктивність в цьому жесті, у моєму прикляканні перед священиком, який в цю мить є посередником благодаті, яка мене досягає та зціляє».

За словами Папи, його завжди зворушує жест, притаманний традиції Східних Церков, коли сповідник приймає каяника, кладучи йому на голову єпитрахиль та приймаючи його, немов у обійми. «Це зовнішнє вираження прийняття та милосердя. Пам’ятаймо, що до сповіді ми не приходимо, насамперед, щоб бути судженими», – додав він.

«Що ви можете розповісти зі свого досвіду сповідника? Запитую про це, тому що здається, що це досвід, який глибоко позначив Ваше життя», – сказав журналіст, вказуючи на те, що Папа про це згадує під час своїх проповідей, як от розповідь про бабусю, яка сказала під час сповіді, що «без Божого милосердя світ би не існував».

«Дуже добре пам’ятаю цю подію, яка глибоко закарбувалася у моїй пам’яті. Мені здається, що навіть тепер бачу її перед собою, – сказав Святіший Отець. – Це була похила віком жінка, тендітна, малого зросту, зодягнена у чорне, яких можна зустріти у деяких селах Південної Італії, Галісії чи Португалії… Я щойно став єпископом-помічником Буенос-Айресу. Служилась урочиста Свята Меса для хворих, на яку було принесено статую Фатімської Богородиці. Я був там, щоб сповідати. Наприкінці Меси я підвівся, щоб відійти, бо мав уділити Миропомазання, й у той час підійшла ця стара й смиренна жінка. “Бабуню, – сказав я, звертаючись до неї так, як прийнято у нас в Аргентині, – чи Ви хочете сповідатись?”. Вона відповіла: “Так”. А я, що збирався відходити, сказав їй: “Але якщо в тебе нема гріхів…”, – вона ж відразу чітко відповіла: “Всі ми маємо гріхи”. “А може Господь їх не прощає”, – сказав я, а вона: “Господь все прощає”. “Як Ви це можете знати”. “Якщо би Господь не прощав усього, то світ вже би не існував”, – відповіла вона».

За словами Папи, це приклад «віри простих людей», які мають «інтуїтивне знання, ніколи не вивчавши богослов’я». «Я був глибоко вражений словами цієї жінки: без милосердя, без Божого прощення світ не існував би, світ не зміг би існувати, – додав він. – Як сповідник, навіть коли мені доводилося бути перед зачиненими дверима, я завжди намагався знайти щілинку, просвіт, щоби відчинити їх та змогти дарувати прощення, милосердя».

А що мав на увазі Папа, коли говорив, що сповідь – це не «хімчистка»? Відповідаючи на це запитання, Святіший Отець зазначив, що вжив такий образ, аби викрити лицемірство тих, які вважають гріх лише плямою, яку вистачить вивести, й усе стає таким, як було перед тим. «Гріх – це щось більше, ніж пляма, – пояснив він. – Гріх – це рана, яку слід лікувати, обробити. Я вжив цей вислів, щоб підкреслити, що піти до сповіді, це не віднести одяг до хімчистки».

«А що означає, що сповідальниця не повинна ставати “камерою катувань”?» – запитував Андреа Торніеллі, на що Папа відповів, що це стосується священиків, сповідників, вказуючи на випадки «хворобливої цікавості». «Іноді може виявитися надмір цікавості, – зазначив він, – або ж наполягання на тому, щоб перераховувати якісь деталі, що не є необхідними. Коли хтось сповідається, то це нормально, що він соромиться гріха. Сором – це благодать, яку слід просити, це позитивний фактор, бо вчиняє нас покірними. Але під час розмови зі сповідником очікуємо бути вислуханими, а не пережити допит».

«Хорхе Маріо Берґольйо був суворим чи поблажливим сповідником?» – запитав журналіст. «Я завжди намагався присвятити час для сповідання, також будучи єпископом і кардиналом. Тепер сповідаю менше, але, іноді, трапляється нагода це чинити. Іноді я відчуваю бажання піти до якось церкви й сісти до сповідальниці. Отож, щоб відповісти на запитання: коли я сповідав, то завжди думав про себе, про свої гріхи та потребу милосердя, а тому намагався багато прощати».

http://oranta.org/index.php?option=com_content&view=article&id=3067:2016-03-22-20-18-55&catid=30:hrystyjanske-vchennia-cat&Itemid=37

http://oranta.org/index.php?option=com_content&view=article&id=3069:2016-03-23-20-33-36&catid=30:hrystyjanske-vchennia-cat&Itemid=37

http://oranta.org/index.php?option=com_content&view=article&id=3071:2016-03-24-20-52-47&catid=30:hrystyjanske-vchennia-cat&Itemid=37

http://oranta.org/index.php?option=com_content&view=article&id=3073:2016-03-25-07-22-42&catid=30:hrystyjanske-vchennia-cat&Itemid=37

http://uk.radiovaticana.va/

катехизм

Молитва св. Папи Івана Павла ІІ за Україну в церкві св. Миколая на Аскольдовій Могилі

«О Всеблагая Діво Маріє, Зарваницька Богородице, дякую Тобі за ласку перебування на київській землі, з якої світло Євангелія поширилося по всій Україні. Тобі, Мати Божа і Мати Церкви, перед Твоєю чудотворною іконою віддаю у руки мою апостольську подорож в Україну.

Пресвята Мати Божа, покрий Твоїм Материнським Покровом усіх християн, чоловіків та жінок доброї волі, які живуть у цій великій країні. Провадь їх до Свого Сина Ісуса, Який для всіх є Дорогою, Правдою і Життям. Амінь».

редакційна колегія




http://askoldova-mohyla.org/uk/

 

Офіційний сайт жіночого вокального ансамблю "Аніма" УГКЦ св. Миколая Чудотворця на Аскольдовій Могилі

 http://anima.askoldova-mohyla.org/