Головна

«Боже ім’я – Милосердя» /6/

ANSA930832_ArticoloЧитаючи книгу «Боже ім’я – Милосердя», що є плодом розмови Папи Франциска з італійським журналістом Андреа Торніеллі, попереднього разу ми почули спогади Святішого Отця про його особистий досвід сповідника. Серед іншого, він згадував: «Як сповідник, навіть коли мені доводилося бути перед зачиненими дверима, я завжди намагався знайти щілинку, просвіт, щоби відчинити їх та змогти дарувати прощення, милосердя».

Самі ці слова «Шукати будь-який просвіт» дали назву третій частині книги, яка розпочинається запитанням: «Що потрібно для того, щоб отримати милосердя? Чи потрібна для цього якась особлива готовність?».

«Мені спадає на думку наступна фраза: вже більше не витримаю! У певний момент відчуваєш потребу зрозуміння, зцілення, оздоровлення, прощення. Відчуваєш потребу підвестися та знову розпочати свій шлях», – відповів Папа, цитуючи 50-й псалом: «Жертви Богові – дух сокрушений: серцем скрушеним і смиренним ти, Боже, не нехтуєш». А далі наводить слова святого Августина:

«Шукай у своєму серці того, що подобається Богові. Але для цього серце слід роздробити на дрібні частини. Боїшся, що воно страждатиме через роздробленість. Але в устах псалмоспівця знаходиш слова: “Серце чисте створи в мені, Боже”. Отож, слід знищити нечисте серце, щоб було створене оте чисте. Коли грішимо, ми повинні відчувати огиду щодо себе, тому що Бог бридиться гріхами. А оскільки стверджуємо, що ми не безгрішні, то принаймні в цьому ми повинні намагатися уподібнюватися до Бога: гидувати тим, чим Бог бридиться».

«Отці Церкви навчають нас, що оте сокрушене серце є найприємнішою жертвою в очах Бога. Воно є знаком того, що ми усвідомлюємо свій гріх, скоєне зло, свою неміч, свою потребу в прощенні й милосерді», – підсумував Папа, відразу ж отримавши наступне запитання: «А що потрібно для того, щоб визнати себе грішником. Що ви порадите тому, хто не почувається таким?»

«Я би йому порадив просити цієї ласки, – відповів він. – Саме так, адже визнати себе грішником – це благодать. Це ласка, яка тобі дарована. Без благодаті, щонайбільше, можна дійти до того, щоб визнати: я обмежений, маю свої обмеження, такими є мої помилки. Але визнати себе грішником – це інша річ. Це означає стати перед Богом, Який є нашим усім, представивши Йому себе самого, тобто, наше ніщо. Наші немощі, наші гріхи. Це дійсно благодать, про яку слід просити».

Андреа Торніеллі пригадав про епізод з роману Брюса Маршалла, головним героєм якого є абат Ґастон. Одного разу цьому священикові довелося сповідати німецького солдата, якого готувалися стратити французькі партизани. Солдат висповідався зі своєї пристрасті до жінок і розповів про свої різні амурні пригоди. Абат пояснив йому, що слід розкаятися, на що той відповів: «А як я маю розкаятися? Це була єдина річ, яка мені подобалася, і якщо би була нагода, я це зробив навіть тепер. Як же ж мені розкаятися?». Тоді священикові, який дуже хотів дати розгрішення цьому чоловікові, що стояв на порозі смерті, прийшла світла думка, і він сказав: «Але тобі прикро за те, що тобі не жаль?». І юнак, спонтанно, відповів: «Так, я відчуваю жаль з приводу того, що не жалію». Тобто, що він жаліє з приводу того, що не кається… І ця щілинка дозволила дати розрішення…

«Це правда, так воно і є, – підхопив Святіший Отець. – Це приклад, який чудово показує спроби Господа Бога, Який намагається пробити броню людського серця, щоби знайти отой просвіт, який дозволить діяти його благодаті. Він не бажає, щоби хтось був втраченим. Його милосердя безмежно більше від нашого гріха, Його ліки є безмежно сильнішими від недуги, яку Він повинен вилікувати в нас».

Повертаючись думками до переломного дня у своєму житті, яким була сповідь 21 вересня 1953 року, коли Бог, за його словами, «вийшов йому назустріч, наповняючи здивуванням», Папа Франциск підкреслив, що у світлі свого життєвого досвіду він завжди стверджує, що «Бог випереджує нас». «Вважаю, – додав він, – що те саме можна сказати, шо нас випереджує Боже милосердя, дароване нам для того, щоби зцілити наші недуги. Бог чекає на нас, чекає, щоб ви відкрили навіть найменшу шпарину, аби Він зміг діяти в нас Своїм прощенням і благодаттю. Лише той, кого діткнулася, приголубила ніжність милосердя, насправді пізнав Господа».

Саме тому Святіший Отець часто повторює, що місцем, «в якому відбувається зустріч з Ісусовим милосердям», є гріх. Бо коли відчуваємо «обійми милосердя», коли дозволимо обійняти себе та зворушитися, тоді «життя може змінитися, бо намагатимемося відповісти на цей несподіваний величезний дар», який в людських очах може навіть здаватися «несправедливим». Бо стоїмо перед Богом, Який знає про наші гріхи та зради, але «чекає на нас, щоби цілковито нам Себе дарувати, щоби нас підвести».

Повертаючись до процитованого уривку з роману Маршалла, Папа також вказав на схоже припущення, вказуючи на юридичне правило «in dubio pro reo», тобто, що у випадку сумніву слід приймати рішення на користь підсудного. За його словами, не лише це правило є дійсним, але важливий і сам жест. «Вже сам факт, – пояснив він, – що особа приступає до сповідальниці, вказує на те, що там присутній початок розкаяння, навіть якщо ще неусвідомлений. Якщо би не було початкової спонуки, людина не прийшла би. Її присутність вже може засвідчити про бажання змінитися. Слова є важливими, вони вчиняють виразним жест. Але й сам жест є важливим, й іноді більшу цінність може мати розгублена та смиренна присутність каяника, який заледве добирає слова, ніж багатослів’я, яким хтось може описувати своє покаяння».

http://oranta.org/index.php?option=com_content&view=article&id=3067:2016-03-22-20-18-55&catid=30:hrystyjanske-vchennia-cat&Itemid=37

http://oranta.org/index.php?option=com_content&view=article&id=3069:2016-03-23-20-33-36&catid=30:hrystyjanske-vchennia-cat&Itemid=37

http://oranta.org/index.php?option=com_content&view=article&id=3071:2016-03-24-20-52-47&catid=30:hrystyjanske-vchennia-cat&Itemid=37

http://oranta.org/index.php?option=com_content&view=article&id=3073:2016-03-25-07-22-42&catid=30:hrystyjanske-vchennia-cat&Itemid=37

http://oranta.org/index.php?option=com_content&view=article&id=3075:2016-03-28-07-22-06&catid=30:hrystyjanske-vchennia-cat&Itemid=37

http://uk.radiovaticana.va/

катехизм

Молитва св. Папи Івана Павла ІІ за Україну в церкві св. Миколая на Аскольдовій Могилі

«О Всеблагая Діво Маріє, Зарваницька Богородице, дякую Тобі за ласку перебування на київській землі, з якої світло Євангелія поширилося по всій Україні. Тобі, Мати Божа і Мати Церкви, перед Твоєю чудотворною іконою віддаю у руки мою апостольську подорож в Україну.

Пресвята Мати Божа, покрий Твоїм Материнським Покровом усіх християн, чоловіків та жінок доброї волі, які живуть у цій великій країні. Провадь їх до Свого Сина Ісуса, Який для всіх є Дорогою, Правдою і Життям. Амінь».

редакційна колегія




http://askoldova-mohyla.org/uk/

 

Офіційний сайт жіночого вокального ансамблю "Аніма" УГКЦ св. Миколая Чудотворця на Аскольдовій Могилі

 http://anima.askoldova-mohyla.org/