Вівторок, 07 червня 2016, 23:14

«Будьмо продовжувачами діла святого Миколая. Будьмо людьми, в яких воплочується Божа любов і подає руку Божої помочі тому, хто її потребує».  Блаженніший Святослав (Шевчук)

Милосердя – це свідчення нашої віри, любові до ближнього, стійкості, незламності в Тому, хто нас покликав в різний спосіб прославляти Його.

У Неділю Сліпородженого з Благословення пароха о. Ігоря (Онишкевича), Церкви Миколая Чудотворця що на Аскольдовій Могилі, духовного супроводу о. Віталія (Воєци), напутніх слів о. Івана (Сохана) «Молодь Аскольда», представник «Лицарів Колумба», «Добровольці надійного тилу» мали нагоду вітати з професійним святом, частувати полуницею, вручати Подяки хворим, пораненим, медичному персоналу в шпиталі прикордонної служби м. Києва.

Такі маленькі, малопомітні кроки нашого милосердя на перший погляд є безглуздими, непотрібними, в яких може не має жодного сенсу, адже мислимо масштабно, глобально – як рятувати так одразу цілий світ… Наш обмежений розум не може логічно пояснити як просте слово «Дякую» може підняти людину з упадку, підняти фізично ту людину, яка прикута до ліжка важким пораненням. «Ми так багато думаємо але мало робимо, ми не користуємось руками, ногами, серцем, зором які в нас є», (о. Іван Сохан). На превеликий жаль все, що ми доволі часто робимо – це вбиваємо в людині бажання творити такі маленькі діла милосердя.

Кожне відвідування хворих і поранених є також випробовуванням нашої любові, стійкості, милосердя.

Цей похід для нас був доброю нагодою досвідчити те, що ми забуваємо дякувати за прості людські якості. Ми забуваємо такі слова – як «вірний, відважний, милосердний, люблячий, винахідливий, кмітливий, безкомпромісний, безкорисливий, щирий, наполегливий, рішучий, незламний», – без яких захист кордонів України та підтримка тилу є неможливими.

Щире спасибі всім хто приніс полуницю, дякуємо Богу за кожного з Вас, за любов до Тих хто забезпечує наше мирне небо тут. А від всіх хто отримав полуницю: «Ми відчули те, що нас підтримують і не дають нам відчувати себе покинутими. Дякуємо, що Ви з нами», Олександру за «Подяки», за молитовну підтримку.

«За все Тобі ми дякуємо, Ісусе Спасе Наш…» пані Світлані, Оксані, Миколі, Василю, Людмилі – за любов і щирість, за радість і відкритість з якою Ви несете той промінчик Божої любові хворим і пораненим.

«Невтомлюймося робити добро не очікуючи видимої винагороди!» (о. Андрій Зелінський).

Василина і Марічка Томишинець, парафіянки церкви св. Миколая Мирлікійського на Аскольдовій Могилі, для «ОРАНТИ»