4 роки без Богдана Ступки
Середа, 27 липня 2016, 20:58
22 липня виповнилося 4 роки, як представився перед Богом відомий український актор Богдан Ступка. Народний артист СРСР та УРСР, Герой України. Утім сам Богдан Сильвестрович найбільше пишався, що він - лауреат Шевченківської премії. Був міністром культури і мистецтв України, очолював Національний академічний драматичний театр імені Івана Франка. Ім'я Богдана Ступки увійшло до словника американської кіно академії кращих акторів і режисерів минулого сторіччя. За 71 рік свого життя Ступка зіграв близько 50 ролей у театрі та 100 у кіно, і не лише українському. Жив роботою до останніх днів і дякував Богові за неї.
Однак, попри неймовірний талант актора Богдан Ступка любив бути самим собою: у сім»ї, з друзями, у церкві. .. Уродженець Галичини, греко-католик з діда-прадіда, прихожанин УГКЦ св. Миколая Чудотворця на Аскольдовій могилі у Києві. Дуже любив молитися та бути сам-на-сам з Богом у крипті св. Сильвестра, на честь якого був названий його батько.
Саме тут, у церкві Святого Миколая Чудотворця на Аскольдовій могилі, 4 роки тому пройшла остання ніч Богдана Сильвестровича – ніч прощання з 23 на 24 липня з читанням Псалтира. Зранку труну з тілом повезли в київський Національний академічний театр імені Івана Франка. Поховали Богдана Ступку на Байковому кладовищі. Очолював похоронну процесію парох храму Святого Миколая Чудотворця на Аскольдовій могилі о. митр. Ігор Онишкевич.
Відтоді щороку 22 липня тут, на Аскольдовій могилі, от. Ігор Онишкевич служить Парастас за спочилого раба Божого Богдана. Цей рік не став винятком. Уже зранку зібрались родичі, друзі, прихильники таланту Богдана Ступки… Ще не покинув біль втрати, а на очах сльози… Згадували… «На жаль, уже нічого не зміниш, - також сумує от. Ігор. - Найголовніше, що ми можемо робити наразі – молитися за його душу, за її спокій. Перефразовуючи вірш Ліни Костенко, який дуже любив цитувати Богдан Сильвестрович, його життя не було помилкою. Він зробив чимало добрих справ, заслуживши Царство небесне. Земля йому пухом».
Слава Станіславська спеціально для «Оранти»