Різдво Пресвятої Богородиці
Середа, 21 вересня 2016, 05:32
У невеличкому галілейському місті Назареті жила літня подружня пара - Іоаким і Анна. Обоє були праведні і благочестиві. Святе подружжя Іоаким і Анна довгий час були бездітними і плакали про те, що у них немає дітей. Одного разу Іоаким у велике свято приніс в Єрусалимський храм дари Господу Богу. Але священик не захотів прийняти дарів Іоакима, тому що він був бездітний, а діти вважалися благословенням Божим.
Тим часом дружина його, що залишалася вдома, теж почула, що первосвященик в храмі відмовився прийняти їх дари через бездітність. Вона дізналася також, що чоловік її, засмучений і плачучий, пішов у пустелю, і сама заплакала. Анна пішла у свій сад, сіла під деревом лавровим, зітхнула і, глянувши на небо повними сліз очима, помітила вгорі, на дереві, гніздо, в якому пищали маленькі пташенята. «Навіть птахи мають дітей, а у нас немає такого щастя у старості», - подумала Анна.
Раптово їй з'явився ангел Господній. Він сказав: «Ти зачнеш і народиш Дочку, благословенну, вище всіх. Через Неї отримають благословення Боже і всі земні народи. Через Неї буде дано всім людям Порятунок. Ім'я їй буде Марія». Або, таким чином (за лексикою св. апостола Павла) багаточисельні "гілки" - представники всіх племен, народів і рас походженням з усуціль неплідної "дикої оливи" огидного і згубного язичництва отримали благословенну, благодатну можливість бути ґрунтовно "прищеплені" до вельми "доброї оливи" спасаючої християнської віри, котру міцно "тримає" її потужний - заснований, добре удобрений і виплеканий Господом старозавітній "святий корінь" (Рим.11:16-24).
У той же самий час ангел з'явився в пустелі і Іоакиму. Він сказав: «Іоакиме! Бог почув твою молитву, і Він даруватиме тобі Свою благодать. Твоя дружина Анна зачне і народить тобі Дочку, яка буде радістю для всього світу. Ось тобі знак, що я говорю тобі правду: йди до храму до Єрусалиму, і там, біля Золотих воріт, знайдеш свою дружину Анну, якій я сказав те ж саме».
Здивований Іоаким, дякуючи всім серцем Богові, з радістю поспішно вирушив у Єрусалим, до храму. Там, як сказав йому ангел, він побачив Анну, що молиться Богу біля Золотих воріт, і розповів їй про ангела. Вона також розповіла чоловікові про все, що бачила і чула про народження Дочки. Помолившись Господові і вклонившись Йому в храмі, подружжя повернулося додому.
Через дев'ять місяців у Анни народилася Дочка, найчистіша і найблагословенніша. Вища за все, що було коли-небудь створено, початок нашого спасіння, наша молитовна заступниця перед Богом. Про різдво Її раділи небо і земля. З нагоди Її народження Іоаким приніс Богові великі дари і жертви, отримав благословення первосвященика, священиків і всіх людей за те, що удостоївся благословення Божого. Потім він влаштував у своєму будинку великий бенкет, і всі веселилися і славили Бога.
Празник Різдва Божої Матері у Східній Церкві належить до дуже давніх Богородичних празників, хоча не можна точно визначити часу, коли він з'явився. Про нього згадують святий Йоан Золотоустий, святий Прокл, святий Епіфан, святий Августин і святий Роман Сладкопівець. Палестинське передання каже, що свята Єлена († 330), мати цісаря Костянтина, збудувала в Єрусалимі храм у честь Різдва Пресвятої Богородиці. У V сторіччі про цей празник згадує Служебник папи Геласія (492-496).
Стихири і гимни на честь цього празника уклали патріярх Анатолій (449-458), Степан Єрусалимський (VI ст.), святий Андрій Критський і патріярх Сергій (VII ст.), святий Йоан Дамаскин і патріярх Герман (VIII ст.), святий Йосиф Студит (IX ст.). Офіційне введення цього празника у візантійському цісарстві приписують цісареві Маврикієві (582-602).
Зі Сходу празник Різдва Пресвятої Богородиці перейшов на Захід, спочатку в VII ст. до Риму, а звідси в пізніших віках поширився на цілу Латинську Церкву. 8 вересня стало празником тому, що того дня сповнилося дев'ять місяців від зачаття Пречистої Діви Марії в лоні святої Анни, а також тому, що того дня мало бути посвячення храму на її честь в Єрусалимі. Наша Церква святкує цю подію 9 грудня. Празник належить до 12 великих свят нашого церковного року. Він має один день передпразденства і тільки чотири дні попразденства з огляду на празник Воздвиження Чесного Хреста.
Сьогодні, в свято Різдва Божої Матері, візьмімо собі приклад з Пресвятої Богородиці. Молячись Богові та очікуючи, що вислухана буде наша молитва, - докладімо трохи більше зусиль та старань. Просімо Господа Ісуса Христа, щоби, зокрема, через праведне й боговіддане життя Пресвятої Діви Марії Він навчив нас добре молитись, постійно читати й розважати над Святим Письмом і уникати гріха та - завдяки й заради Своєї хресної жертви й славного Воскресіння - помилував, зцілив і спас нас!
Лк. 10, 38-42, 11, 27-28 Різдво твоє, Богородице Діво, радість звістило всій вселенній
Важливою подією у сім’ї, родині, яка приносить багато радості, є народження дитини. У ній батьки бачать знак Божого благословення для себе, здійснення мрій, задумів, планів, інтересів, а особливо допомогу, підтримку у житті і в старості.
У нашому житті є важливі дві події, які щороку збирають разом усю родину, це день народження і день іменин, день нашого тілесного і духовного народження, коли ми радіємо і дякуємо Богу за дар життя.
Різдво Пресвятої Богородиці є першим великим святом у церковному календарі на початку нового церковного року за візантійською традицією, бо все почалося з Різдва Марії, яка стала Матір’ю всіх християн.
Ми радіємо в житті не тільки конкретними успіхами, а навіть кожною найменшою нагодою для успіху, кожною думкою про якесь добро, про майбутній успіх. Таку саму радість приносить нам Різдво Богородиці. Наша радість від сьогоднішнього свята є подвійна.
Різдво Богородиці стало важливою, радісною подією в історії спасіння, бо воно заповідало найбільшу і найбільш радісну подію – швидкий прихід Месії, здійснення Старозавітних пророцтв. Різдво Марії називають променем надії для людства, який сповіщав прихід великого світла для світу – Ісуса Христа. Саме у Різдві Богородиці Бог почав здійснювати свій план відкуплення людського роду. Ось як розповідає про це тропар свята: „Різдво твоє, Богородице Діво, радість звістило всій вселенній, з тебе бо засяяло Сонце правди — Христос Бог наш”.
„День Різдва Богородиці – каже святий Іван Дамаскин – є днем всесвітньої радості, бо через Богородицю обновився увесь людський рід: смуток праматері Єви перемінився у радість”. Сьогоднішнє свято є для нас початком всіх свят, бо коли б не було Різдва Пресвятої Богородиці – не було б і Різдва Христового, не було би і світлого Христового Воскресіння, відкуплення людського роду.
Церква, відзначаючи урочисто свято Різдва Богородиці, цим шанує кожний дар, всіх, хто був причетний до діла спасіння людського роду, визволення з неволі гріха, а участь Пресвятої Богородиці у цьому ділі найбільша, бо вона народила нам Ісуса Христа - нашого Спасителя.
Ми радісно святкуємо Різдво Богородиці на знак нашої вдячності за її різноманітну поміч нам. Після Господа Бога, ніхто так не турбується про наше життя, освячення, спасіння, ніхто стільки уваги і допомоги не приділяє нам, як Пресвята Богородиця – наша духовна мати.
Ірина вийшла заміж за доброго, достойного хлопця. Жили щасливо, бо в родині панувала злагода і мир. Одно лише дратувало невістку вранці, а особливо ввечері – довго молилися всією родиною перед іконою Матері Божої Непорочної. А енергійній і роботящій невістці було шкода часу.
Якось взимку поверталася невістка з 5-річним сином з сусіднього села від батьків. Раптово почалася віхола. Вони заблудилися в снігах. „Мамо, я спати хочу”, - промовив замучений син, що вже не міг іти. Та за хвилю над’їхав лісничий. Коли лісничий помітив, що його кінь повернув на польову дорогу, здивувався – кінь добре знав дорогу. Хотів вже повернути назад, коли раптом помітив жінку, що сиділа на снігу з дитиною на руках, напівзасипані снігом.
Лісничий посадив їх на свої сани і завіз їх безпечно до дому. Коли Ірина з сином ввійшли опівночі в хату, перше, що вони побачили – перед іконою на колінах молилася вся родина. Тоді Ірина клякнула і піднесла руки до Тієї, що врятувала їй з сином життя. Більше ніколи Ірина не шкодувала часу на молитву.
Як показує досвід життя, Марія не чекає, коли ми прийдемо до Неї. Вона сама приходить до нашого українського народу у постаті чудотворних ікон в Уневі, Гошеві, Почаєві, в Зарваниці, лікує наші тілесні і душевні рани.
І нині, в День Різдва Пресвятої Богородиці, у своїх щирих молитвах поручаймо нашій Неньці самих себе, весь наш народ, всю Україну. Вона, „як добра мати розуміє наші терпіння, наші потреби” (А. Шептицький). Тому ми усі з довір’ям прибігаймо до Пресвятої Богородиці, з надією і любов’ю благаймо Її і просімо заступництва серцем і устами, відкриймо перед Нею свої зболілі серця і душі. Ідімо за Нею, бо як казав папа Павло VI: „Марія завжди є тією дорогою, що веде до Христа”. Амінь.
о. Михайло Чижович, редемпторист