Такі люди і на небі потрібні… 40 днів без Совісті Нації
Вівторок, 11 липня 2017, 13:50
Пишу про кардинала Любомира ГУЗАРА трішечки раніше ніж в 40-вий день по смерті Великого ієрарха. Сподіваюся, що читач поступово добереться до цього матеріалу. Я ж маю мету: показати виключно свої враження від зустрічей з особистістю після смерті якої (31 травня) багато українців відчули себе сиротами.
Доля зводила мене з БЛАЖЕННІЙШИМ неодноразово. Останній раз запам’ятався особливо. Це трапилося незадовго до святкування Пасхи – 12 квітня, 2017 року, у середу. За пару днів до цього, я подзвонив помічнику кардинала, отцю Миколі, і поцікавився, чи можна сподіватися на розмову?
– Я знав, що коли розмовляю з отцем Миколою, є велика ймовірність того, що кардинал Любомир ГУЗАР сидить десь недалеко. Отець Микола сказав: «Наразі владика дуже хворий, але я запитаюся, чи було б можливим зробити ефір». За кілька годин отець Микола мені відзвонив, і сповістив, що блаженнійший погоджується мене прийняти у своїй резиденції в Княжичах, що під Києвом. Питання: коли мені зручно? – Я відповів, що вибір за кардиналом, і одразу почув, на далекому фоні владику, який призначив мені зустріч на 12-ту годину у середу…
За своє, поки що, нетривале 31-річне життя, мені доводилося спілкуватися з багатьма видатними особистостями. Серед них вирізняються зірки радянського кіно, громадські діячі, політики, прекрасні священики та поважні, і як правило, дуже приємні ієрархи. Але була ОДНА постать, яка завжди стояла осердям серед усіх інших – це Любомир ГУЗАР! Коли ти приїжджав у Княжичі, і прямував ті два кілометри від автобусної зупинки до…проспекту Любомира ГУЗАРА, - так, саме так, тепер називалася вулиця де жив ієрарх – серце наливалося якимось миром, передчуттям чогось особливого. Я НІКОЛИ не планував ставити кардиналу багато питань, адже ж знав, що владика дуже об’ємно відповідає, і тому, мені говорити багато не доведеться. На будь яке запитання владиці вдавалося відповідати ємко в саму десятку, він завжди влучав у саму суть, так неначе б постійно її споглядав.
Нарешті я в резиденції! Мене покликали на другий поверх. Ми сіли в затишній кімнаті, вона схожа на кухню. Кардинал Гузар свіжий і усміхнений, звично промовляє напочатку найхристиянськіші слова у світі: «Чим можу вам послужити?» Це були здається, його улюблені слова, а за ними слідувала широка посмішка…
Завжди після такого прийому страх і хвилювання йшли далеко геть, слова наче хтось з неба вкладав у рота, питання заготовлені, або й імпровізовані лились, як річка. Здавалося, що не я, а хтось за мене говорить з владикою. Слухаючи запитання, він поважно хитав головою, посміхався, інтонував, а коли промовляв, здавалося, що з його уст ллється справжня жива вода! Я тоді починав розуміти, чому святого Йоана Златоустого називали ЗЛАТОУСТИМ. То те саме, що наш Гузар, тільки жив раніше.
Мене дивувала його простота та скромність. У 2015 році під час нашої зустрічі, я поставив йому запитання проте, як він ставився до перспективи стати Папою Римським? Адже ж у 2005 році, по смерті Йоана Павла ІІ, він вважався у числі 16 найвірогідніших кандидатів на папський престол. Його відповідь була прекрасною: «Дивися, а я й не знав, що був в числі кандидатів!»
Взагалі відчуття гумору владиці було не займати! Пригадую перший наш сумісний ефір на Радіо Марія. Це було восени 2013 року. Для того, щоб опинитися в нашій редакції, треба подолати три поверхи сходами. Вже тоді кардиналу було важко проходити таку відстань. Я серйозно переживав за здоров’я ієрарха. Коли настоятель парафії де знаходиться Радіо Марія, отець Юзеф ЧЕРВОНКО побачив з яким зусиллям дається відстань сходами блаженнійшому, ввічливо промовив: «Вибачте владико, що не збудував тут ліфта». Його преосвященство трішки відсапуючи повернув голову і відповів: «Вибачаю. З трудом!»
Про кого б, і про щоб не говорив кардинал, в ньому відчувалася любов і мир. Не даремно його так звали ЛЮБОМИР. Він справді постійно до цього запрошував. А те, як він говорив про Бога, заслуговує окремої згадки. - «Я незнаю, чому зараз є війна, і з цього не журюся. Хто я такий, щоб давати Господу поради? Я знаю, що ми маємо БАТЬКА, Отця Небесного, Татуся! Я можу лише як дитина, звернутися до Нього: "Татуню, допоможи!»
Крім того, кардинал чітко знав, і бачив, куди, і як має прямувати Церква у найжорсткіший, і кривавіший час для України: «Церква має перед собою щонайменше два завдання. По-перше: спонукати людей до молитви. Взивати до Батька, довіряти Йому. Пам'ятати, що НІЧОГО не діється без Його волі. По-друге, ми повинні мати співчуття до людей, особливо тих, що тяжко постраждали.
Церкві треба виховувати відчуття ПАТРІОТИЗМУ! Ми любимо батька і матір, котрих нам дав Господь. Окрім того, Він дарував нам БАТЬКІВЩИНУ! Чому саме у цій країні я народився? Бо так дав Господь! Тому, я маю бути готовим служити жертовно цій Державі...Одразу застережу! Любов, до рідного народу, не означає - ненависті до інших країн»
Владика неодноразово висловлювався в наших ефірах про аборти. Він вважав їх, чи не головною трагедією в сучасній історії України: «Життя ненародженої дитини дуже легковажно трактується, так наче б то її, не було! - Окреслює негативну тенденцію БЛАЖЕННІЙШИЙ. - Всьому причина, бажання самозадоволення, а аборти, лише виправдання. Приводяться різні причини мовляв, до стількох то тижнів, то ще не людина.- То що, щеня? То відпочатку людина! Сьогодні є підхід взагалі, байдужості до життя! Наведу приклад. Два дні тому, я відвідував Бабин Яр. Там знайшов сліди своєї дальної родини. Двоє молодих людей. Колись я був на їх весіллі у липні, а в грудні, їх вже розтріляли. Розтріляли людей, за те, що вони любили свою батьківщину. Розтріляти чи знищити свій ненароджений плід, яка остаточна різниця? Це виразна непошана людського життя! Страшний елемент у сьогоднішньому світі! Скільки убивст, абортів! Ми не сміємо ходити біля такого умовного Бабиного Яру, і казати: "Ну, буває!". Такого НЕ можна робити! Так трактувати людське життя. Бо людське життя - найбільша цінність!»
Не стояв осторонь блаженнійший споглядаючи за постійними політичними іграми, що постійно тривають на нашій землі. Один з останніх посилів політикам напередодні Пасхи носив хрестоматійний характер: «Коли я ще був активний, бо зараз мало виходжу з хати, я спостеріг то явище, що певна група політиків на великі свята частіше показується в Церкві. Багато років тому я зробив звернення: «Шановні пані та панове - політики! Не приходьте до Церкви тільки показатися! Приходьте помолитися!" Важливим є, щоб ті люди, які несуть відповідальність за долю народу дуже серйозно відносились до духовних і релігійних вартостей! Добре було б, щоб вони ЩИРО ставилися до Господа, а не для показухи! Ми повинні звертати увагу політиків на релігійність. Взагалі, народ повинен не стидатися поставити політикам питання: «Як ви відноситесь до віри та Бога, і релігійних цінностей!?»
Останнє наше інтерв’ю тривало 44-ти хвилини замість запланованих 30-ти. Наостанок, я подарував владиці браслет Радіо Марія. Він знамагався його одягнути собі на руку. Але той виявився трішки тіснуватим. Потім ми сфотографувалися. Ми завжди фотографувалися з кардиналом. Я йому казав, що ці світлини для сімейного перегляду, і так воно і залишиться. Є люди, які сягають глибин серця, і назавжди там залишаються. Дякуємо вам, кардинале за ваше жертовне, услужливе серце! Ось тільки в мене залишилося до вас одне запитання: А чим МИ ВАМ можемо послужити?
ІВАНИЦЬКИЙ Сергій, журналіст Радіо Марія, спеціально для Слова Тудей
Аудіо останнього інтерв'ю на Радіо Марія: http://radiomaria.org.ua/shanovni-politiki-ne-prihodte-do-cerkvi-na-velikden-tilki-pokazatisya...-blajenniishii-lyubomir-guzar-4742