Понеділок, 28 серпня 2017, 10:17

З нами Ковчег Нового Завіту у мандрівці до свободи

«Не бійся, бо я буду з тобою».

Ми можемо сьогодні з певністю сказати, що наш народ – від сходу до заходу і від півночі до півдня – є в прощі. Ми подорожуємо, ідемо вперед, подібно як колись Божий люд під проводом Мойсея подорожував пустелею. Цей народ ішов від рабства до свободи, від смерті до життя, з дому неволі до обітованої землі. Однак як багато непевності стояло перед тим народом, який відважився піти на голос Божий у цю дорогу. У книзі Виходу ми читаємо, що коли Господь Бог покликав Мойсея і доручив йому вести свій народ цією мандрівкою, Він сказав йому такі слова: «Не бійся, бо я буду з тобою». Мойсей мав багато непевності і страху, тому що мав стати перед обличчям грізного фараона, який нищив його людей, вбивав первенців Ізраїля.

Однак Господь йому сказав: «Не бійся, бо я буду з тобою». А відтак, щоби запевнити йому свою всеперемагаючу і визволяючу присутність, Господь Бог дав Мойсеєві дві речі: перша річ – це здатність молитися до Бога, кликати до Нього і в потребі взивати, а Бог йому відповідав; другий знак, який Мойсей отримав на Синайській горі, знак особливої видимої присутності Бога серед свого народу – це скинія Завіту, старозавітній Ковчег. У тому Ковчезі знаходилися три речі: манна, яка годувала людей у дорозі, скрижалі Завіту, на яких Господь Бог своїм пальцем написав свій Закон – десять Божих заповідей, та розквітлий жезл Арона. Ковчег Завіту був видимим знаком того, що Бог був зі своїм народом. Коли люди терпіли в дорозі голод, спрагу, смерть, напади чужинців, то вони питали Мойсея: «Бог є між нами чи ні?» І тоді Господь Бог промовляв до Мойсея і до людей зі свого Ковчегу. Ізраїльтяни знали про Господа Бога як про Того, Який спочиває на херувимах, тому що Ковчег був покритий херувимами, на яких спочивало Боже ім’я. Однак люди йдуть далі, переходять Червоне море. З новим провідником, Ісусом Навином, переходять Йордан і вступають в обітовану землю. Ісус Навин боїться зі зброєю в руках вигнати ворогів із обітованої землі. І знову Господь Бог йому каже: «Не бійся, бо я буду з тобою». Перед Ковчегом Господнім падають війська, падають єрихонські мури і народи коряться Божому людові. Пізніше, коли на обітовану землю знову нападають вороги і ізраїльтяни попадають у залежність від своїх могутніх сусідів, ангел Господній приходить до Гедеона і каже йому: «Ти поведеш мій народ до перемоги». Гедеон відповідає: «Як це зможу зробити, коли я найменший і найслабший в Ізраїлі». Однак Господь Бог каже йому ті самі слова: «Не бійся, бо я буду з тобою. Я вижену з-перед твого обличчя твоїх ворогів і ти їх переможеш як одну людину». І Гедеон знову іде, щоби втішатися Божою присутністю у Ковчезі Господньому.

Всі ці історії зі Старого Завіту ми читаємо сьогодні як пророцтво, прообраз і обіцянку чогось набагато кращого, певнішого і сильнішого. Коли приходить архангел Гавриїл до Пречистої Діви Марії, він каже Їй ті самі слова: «Радуйся Благодатна, бо Господь з Тобою». Вона боїться, каже: «Як це станеться?» Ангел продовжує і знову каже ті самі старозавітні, могутні слова: «Не бійся, Маріє, бо Ти знайшла ласку в Бога». Таким чином Господь об’являє своєму людові Ковчег Нового Завіту, знак своєї всесильної і всепереможної присутності між нами. Тим Ковчегом Нового Завіту є Пречиста Діва Марія, Успення Якої ми сьогодні згадуємо. Діва Марія у собі вже не носить манну, але Сина Божого, Якого подає нам, воплоченого у Її власному тілі, під видом хліба і вина. Цю Манну Небесну через Богородицю ми отримуємо у Божественній Літургії. У Ній вже не спочивають кам’яні скрижалі Завіту, але повнота Духа Святого, Який навчає Божого Закону і Божої правди усіх тих, які слухають голосу Пречистої Діви Марії. У Ній вже не спочиває розквітлий жезл Арона, але сьогодні у своєму Успенні Вона показує нам дорогу до воскресіння, нового цвітіння і нового життя, бо Вона переходить сьогодні від життя до Життя, від землі до небес. Християни споконвіку мають Діву Марію як непереможний знак і силу проти ворогів. Скільки моментів в історії можна знайти, коли вороги облягали місто, державу чи якийсь монастир і тоді священнослужителі виносили поза мури ікону пречистої Діви Марії і обносили довкола міста як Ковчег Нового Завіту, перед яким падають темні сили. Сила Божа перемагає ворогів Божого народу.

Сьогодні Божий люд в Україні є у великій тривозі і непевності. Ми вийшли, ми довірилися поклику Бога і пішли в тій паломницькій ході гідності і свободи. Сьогодні багато питають себе: «А куди ми зайдемо, якою буде ця дорога, скільки жертв ми мусимо скласти, щоби достойно її звершити аж до кінця?» Сьогодні на багато з цих питань ми не маємо відповіді і можливо ніхто в світі сьогодні не має на них до кінця точної відповіді. Однак відповіді на ці питання дає нам сьогодні Пречиста Діва Марія. Вона як Мати каже нам: «Не бійтеся, ідіть, я йду з вами, я не залишаю вас самих». Матері, мабуть, добре знають, що коли дитина має перейти якусь пробу чи йти на якусь неприємну процедуру до лікаря, вона боїться. Однак, коли мама їй каже: «Не бійся, дитино, я буду з тобою», – ця дитина зможе все пройти і пережити та завдяки материнській присутності зможе рости в «мудрості і літах».

Сьогодні ми просимо в Пречистої Діви Марії, щоб Вона паломничала разом із нами в нашій мандрівці до свободи як Ковчег Нового Завіту. Вона є запорукою нашої перемоги.

З проповіді Блаженнішого Святослава на свято Успення Пресвятої Богородиці в Святоуспенській Унівській лаврі (28.08.2014). Аудіо запис.

Мати час для Бога і для ближнього – ознака віруючої людини

Сучасній людині, кожному з нас, катастрофічно бракує часу. Видається, що сьогодні світ набирає щоразу більшого ритму: усі кудись біжать, всі чимось клопочуться. Батьки не мають часу виховувати своїх дітей, чоловік не має часу подивитися очима любові на свою жінку. Діти не мають часу розповісти своїм батькам, чим вони живуть, що їх болить. Навіть священики не мають часу, щоби вислухати і побути зі своїми людьми. Часом богопосвячені особи кажуть, що так багато мають роботи, що не мають часу молитися. Один чоловік навіть казав: «Хто ж би міг мені позичити того часу?» Подібно як євангельська Марта ми клопочемося і турбуємося про марне та даремне.

Однак духовний досвід Христової Церкви каже, що час має тільки віруюча людина. Чому? Тому що віра – це здатність людини торкнутися Господаря часу, Джерела всього того, що існує. Бог-Отець є Джерелом нашого життя, це Він дав нам час, в якому ми живемо, не вчора і не завтра, а саме сьогодні. Лише тоді, коли ми вірою можемо торкнутися Джерела часу, тоді ми здатні зупинитися на мить й відчути, що все те, чим ми часто клопочемося, є другорядним. Лише віруюча людина, подібно до Марії, може зупинитися, сісти в ногах Учителя і слухати Слова Божого. І аж тоді зрозуміти, чому вона клопочеться. І тоді бути збагаченою Тим, Хто має час для нас. Як не дивно, Господь Бог має для нас час.

Бог-Отець є Джерелом часу, а Його Син Ісус Христос є Повнотою часу. Ми читаємо в посланні до Євреїв, що як сповнився час, Отець послав свого Сина, Який народився від Діви Марії, і через Нього [Отець] до нас говорив. Тільки віруюча людина може справді збагатити час, в якому вона живе, тому що силою Духа Святого наче відчуває вічність вже у цьому житті. Відчуває, що те життя, в якому ми живемо, є Божим подарунком для нас. Каже апостол Павло: «Що такого маєш чоловіче, чого б ти не отримав?» Тільки віруюча людина має доступ до Джерела часу та його Повноти і тоді може мати час для інших. Один чоловік мені сказав, що сьогодні не мають часу навіть ті, які нічого не роблять, не мають часу для другої людини, відчути чиюсь потребу і чийсь біль. Віруюча людина, яка справді зустріла у своєму житті Ісуса Христа, в Якому є повнота життя, може мати час для Бога і для ближнього.

«Хто слухає моє слово і вірує в Того, Хто послав мене, живе життям вічним і на суд не приходить, бо від смерті перейшов до життя».

Ці слова Ісуса Христа ми читаємо у Євангелії від Йоана про віруючу людину. А як вповні вони відображають життя Пречистої Діви Марії! Пречиста Діва Марія була Та, Яка не просто слухала Слово Боже, але впустила Його у своє серце, завагітніла тим Словом Божим і породила Його як свого Сина. Тим Словом є Єдинородний Син Ісус Христос. Та, що слухала Слово Боже, уже тут на землі жила життям вічним, тому ми співаємо у сьогоднішньому тропарі, що «Вона переставилася від життя до Життя, бо була Матір’ю Життя», Матір’ю Того, в Якому сповняється час і простір, і Хто є центром історії всесвіту – була Матір’ю Ісуса Христа.

Сьогодні, в день Успення Пречистої Діви Марії, коли сповнився час Її земної мандрівки, Вона не вмерла, а перейшла в пасхальній дорозі від смерті до життя, від життя до Життя. Тому Син зустрічає Її не як Суддя, але як Той, Який приймає свою Матір і з радістю впроваджує в небесні обійми. Вона не приходить сьогодні на суд, бо від смерті у своєму успенні переходить до життя вічного. І тому Вона має час для кожного з нас, які у сьогоднішньому святі прийшли до Неї […], щоби представити Їй свої труднощі, свої болі. Сотні тисяч людей приходять до Неї і на кожного має час Пречиста Діва Марія, щоб вислухати наші прохання і мольби, нас потішити, уздоровити і сповнити нас життям свого Сина та показати нам шлях у життя вічне.

«Хто слухає моє слово, має життя вічне і від смерті переходить до життя».

Дорогі у Христі брати і сестри, сердечно дякую вам за те, що ви маєте час, за те, що ви сьогодні лишаєте усі свої справи і як віруючі люди приходите [до храму], щоби слухати Слово Боже і супроводжувати Пречисту Діву Марію у Її дорозі від життя до Життя.

Просімо сьогодні у молитві, щоби дар віри ніколи у нашому народі не занепав. […] Це віра приводить нас до святого місця [до храму], це віра дає нам можливість мати час для Бога і для ближнього. Сердечно сподіваюся, що кожний батько родини […] буде мати час, щоби обняти свою дружину і своїх дітей та з любов’ю заглянути їм в очі. Щиро сподіваюся, що кожна мама і кожний тато буде мати час для своєї дитини, щоби показати їй дорогу до життя і передати їй скарб своєї віри. Сподіваюся, що кожний з вас […] кожного дня матиме на п’ять хвилин більше часу для молитви, щоби віднайти серед мінливого і швидкого світу Того, Кого єдиного вартує слухати і з Ким вартує спілкуватися, говорити серцем до серця під час щоденної християнської молитви. Якщо так станеться, і ви віднайдете цей час, будьте впевненими, що ми сьогодні у цьому святі, супроводжуючи Пречисту Діву Марію від землі до неба, разом зробили ще один крок в дорозі до життя вічного. Бо «той, хто слухає Слово Боже і зберігає його, на суд не приходить, але від смерті іде до життя». Амінь.

З проповіді Блаженнішого Святослава на свято Успення Пресвятої Богородиці в Святоуспенській Унівській лаврі (28.08.2013). Аудіо запис.

Мати Божа і Мати Церкви – наша Мати

«Переставилася Ти до життя, бувши Матір’ю Життя. I молитвами Твоїми ізбавляєш від смерти душі наші».

Успенська ніч має особливу шану, особливий смак і запах Пасхи Господньої. В цю ніч ми святкуємо одну подію з історії Церкви, яку Христова Церква уже дві тисячі років передає з уст в уста, з покоління в покоління, і ця подія стала великим скарбом церковного Передання. Як нам передали святі і славні наші попередники, коли настав час для Божої Матері, щоби перейти віт цього світу до життя вічного, тоді невидимою силою Божою зібралися довкола Неї усі дванадцять Христових апостолів, які вже були розійшлися на проповідь по всьому тогочасному світі. Вони були наново силою Божою приведені до стіп Богородиці для того, щоби перевести Її, супроводжувати Її у тому шляху до вічності, який Вона розпочала ще мабуть від дня свого зачаття і народження.

[…] Другий Ватиканський Собор, який став особливим моментом у житті Вселенської Церкви, був Вселенським Собором, який мабуть найбільше нам сказав і розкрив таїнство життя, а відтак переходу у вічність, Пречистої Діви Марії. Отці Собору, споглядаючи мабуть на ікону Успення Пресвятої Богородиці, в цій іконі бачили ікону Церкви. Так як апостоли разом були з Пречистою Дівою Марією у день П’ятидесятниці, коли вони разом були сповнені Духом Святим, коли народилася Свята Христова Церква, так само і сьогодні вони є разом з Нею сповнені єдиним життям, вічним життям, яке походить від Єдиного Бога. На цій іконі ми бачимо Ісуса Христа, Главу Церкви Христової, Який тримає в руках новонароджену до вічного, Божого життя, душу Пречистої Діви Марії, а довкола Богородиці, наче довкола серця Христової Церкви, зібрані усі апостоли, стовпи Церкви, начальники усіх церковних громад цілого світу, які зібралися у стіп свої Матері.

Отці Другого Ватиканського Собору навчили нас про те, що Пречиста Діва Марія є Матір’ю Церкви Христової. Це не лише гарна метафора, гарні порівняння чи слова. Якщо ми заглибимося у Святе Письмо, то побачимо, що у Старому Завіті особа жінки завжди була уособленням Божого люду. Коли Божий народ відрікався свого Бога, блукав за іншими божками, тоді пророки називали його блудницею і говорили про те, що одного дня цей народ стане як новий Ізраїль справжньою непорочною обручницею для Господа Бога Ізраїля. Пречиста Діва Марія у своїй особі наче вбирає усю Церкву Христову, всіх дітей, які через Тайну Хрещення стануть членами її (Церкви) тіла, Містичного Тіла Христового, як про це навчав святий апостол Павло. Вдивляючись в ікону Успення Пречистої Діви Марії, ми вдивляємося в таїнство природи Христової Церкви. Соборові Отці продовжують, кажучи, що Пречиста Діва Марія породжує Христа у тілі своєї Церкви вчора, сьогодні, завтра і навіки. Вона є невід’ємною членкинею, живим членом цієї Церкви, який оживляє це церковне тіло. Від материнства Пречистої Діви Марії Церква бере своє материнство і стає (Церква) матір’ю для кожного з нас. Святий священномученик Кипріян Карфагенський говорив: «Не може мати Бога за батька той, хто не має Церкву за матір». Від дівицтва Пречистої Діви Марії бере початок непорочне дівицтво Церкви Христової, яка у повноті, ненарушеній чистоті передає віру апостолів по сьогоднішній день і аж до кінця віку. Про Пречисту Діву Марію ми читаємо в книзі Одкровення як про новий Єрусалим, жилище людей з Богом і животворне начало. Бог є присутній у Церкві серед своїх людей, тому ми кажемо, що Пречиста Діва Марія справді є Матір’ю Церкви, а відтак є Тою, Яка є Матір’ю кожного і кожної з нас.

Отці Другого Ватиканського Собору навчають, що Пречиста Діва Марія є не тільки сповненням Святого Письма Старого і Нового Заповітів, у своїй особі Вона дає нам передсмак майбутнього, Вона є образом того, що чекає на всіх нас. Богородиця сьогодні відкриває нам дорогу, по якій хоче запросити кожного і кожну з нас.

Так важливо для нас, українців, відчути, що наша Мати Церква нас любить, нас пригортає і нас супроводжує. Момент особливої ніжності, коли ми відчуваємо оцю ніжність Матері нашої Церкви, є тоді, коли приступаємо до Святих Таїнств. […] Кожний з вас, хто сповідався […], напевно відчув, як любить вас ваша Мати Церква, яка силою Божою готова простити усі гріхи, за які ви щиро каєтеся, як при допомозі Святих Таїнств Церква супроводжує нас у нашому житті від народження до нашої смерті, подаючи нам животворящу силу, яку Богородиця носила у своєму тілі. Цю животворящу силу, оте вічне життя Церква має сьогодні у своєму лоні і тому «спасає від смерті душі наші», як ми співаємо у тропарі цього свята.

Ми з вами переживаємо і можливо будемо переживати дуже буремні часи в історії нашого народу, ми не знаємо, що на нас чекає. Хтось почав говорити, що починається демонтаж незалежності нашої держави. Ми не знаємо, що на нас чекає, але ми є певні, що де б ми не були, Пречиста Діва Марія і наша Мати Церква завжди є з нами.

[…] Кожний, хто сьогодні молиться до Богородиці, припадає до Її ікони […], цілує плащаницю, мабуть відчуває особливу близькість Її особи. Вона сьогодні переходить від життя до Життя і хоче зціляти усі прояви смерті, гріха, іншої немочі у нашому дочасному житті, і веде нас за собою. Ми сьогодні просимо Її: «Мати Наша Небесна, Діво і Мати, Наш Небесний Єрусалиме, прийми усі мольби наші, утри сльози, які ми приносимо до Тебе, вислухай усі наші прохання і молитви, навідайся до нас у наших потребах, виблагай у свого Небесного Сина, Який тримає Тебе у цю ніч на своїх руках, все те, що ми потребуємо для нашого спасіння, і вкотре спасай від смерті душі наші. Амінь».

З проповіді Блаженнішого Святослава на свято Успення Пресвятої Богородиці в Святоуспенській Унівській лаврі (28.08.2012). Аудіо запис.

http://www.ukr-parafia-roma.it/