Іван Франко та ідоли театру
П'ятниця, 08 вересня 2017, 12:43
У серпні, перед величним парзником Успіння Пресвятої Богородиці, парафіяни УГКЦ на Аскольдовій горі святкували день народження видатного поета-гуманіста Івана Франка. Не забули вірні священні уроки та вплив його побратима по перу Василя Щурата, автора літературно-критичних есе, підказки на путях Господніх.
В молоді роки ранимий поет І.Франко родом із села Нагуєвичі описав сумний цикл поезій «Зів‘яле листя» про нещасливу, не розділену гарячу любов до панночки-дворянки Ольги Рошкевич; відображував зневіру,декаданс, занепад у суспільстві, тобто «крах ілюзій». Василь Щурат доброзичливо змалював Івану Франку картини воскресіння народів, порадив більше думати про Пресвяту Діву Марію з Божим Сином. І, зрештою Іван Франко облишив виливати зневірені рядки про панночку Ольгу, створив поему «Мойсей» та есе «Сотворіння світу».
У діалогах релігійного поета Василя Щурата з Іваном Франком у пресі видно протилежності та «суперечки-словопріння ідолів», за висловом англійського філософа Френсіса Бекона, автора книги «Новий Органон». «Новий Органон» повчає про чотири типи ідолів: ідоли площі та ринку, ідоли театру, ідоли роду, ідоли печери - «неосвічені люди». В. Щурат називав Івана Франка «декадентом» у пресі, що сльози проливає через жінку-красуню та носить «Зівяле листя». У відповідь І. Франко написав поезію «Який я декадент? Я - син народа, що вгору йде, / Хоч був запертий в льох».
В. Щурат подав приклад духовно-релігійних переспівів про подорож Богородиці та Йосифа до Єгипту –втечу від царя Ірода. Словопріння ідолів -поетів зачарувало читачів, до цього часу сперечаються: а якби Василь Щурат не вказав Іванові Франку думи про Діву Марію, написати про пророка Мойсея? Якби не піддав критиці жалі за панночкою Ольгою? – то Іван Франко залишився б співцем жінки Ольги, а не співцем пророка Мойсея, може, не створив би поеми «Мойсей». Дякуємо Божим дарам Святого Духа!
Катерина ПАСІЧНА, поетеса, для «Оранти»