П'ятниця, 22 вересня 2017, 09:56

20 вересня українці вшановують день пам’яті великого поета, літератора, дисидента, релігійного та політичного діяча Зіновія Михайловича Красівського. Це була велична постать сильного чоловіка та борця, котрий з вірою та наполегливістю боровся за відродження своєї Батьківщини та легалізацію Української Греко-Католицької Церкви. Його життя – це вічна служба бідним та скривдженим людям, це незламність та постійна невгамовність духа, це велика сила, енергія та оптимізм.

Зіновій Красівський народився 12 листопада 1929 року в селі Витвиця, що на Івано-Франківщині. Виріс в побожній греко-католицькій сім’ї, де християнське виховання мало великий вплив на формування його життєвого світогляду. Ще з дитинства в його пам’яті закарбувалися спогади про урочисті Богослужіння та церковні процесії по селі в міжвоєнний час.

Головним духовним підґрунтям, котре неабияк вплинуло на міцні переконання Зіновія Красівського стала подвижницька дієвість УГКЦ в умовах українсько-польського протистояння. Христова віра для нього завжди була безапеляційним дотриманням усіх заповідей християнства. Він ніколи не переставав займатися духовною самоосвітою, завжди читав Біблію та цікавився працями теологів, тим самим підготовляючи теоретичну основу для активних дій в процесі відстоювання прав підпільної УГКЦ.

В жовтні 1979 року Красівський вступає до лав Української Гельсінської Групи, пояснюючи це великою стурбованістю станом УГКЦ. Це були його перші практичні кроки, зроблені для легалізації нашої Церкви. Він прагнув показати цілому світові, що ця заборона є антиконституційною та злочинною. Продовжуючи втілювати свої плани, Зіновій Красівський починає активно співпрацювати з Комітетом захисту Української Католицької Церкви, постійно бере участь у різних акціях, надає моральну та матеріальну підтримки. Він займається організацією проведення масових богослужінь, різних політично-релігійних заходів, збирає підписи з вимогою відновлення Католицької Церкви, шукає докази існування великої підтримки УГКЦ та факти про репресії з боку влади щодо Церкви для українських та іноземних засобів масової інформації.

В липні 1988 року делегація українських греко-католиків разом із Красівським в Москві зустрічається з офіційними представниками Ватикану, очолюваними кардиналом Агостіно Казаролі. Ця зустріч виявляється не даремною, адже після неї греко-католики можуть відкрито реєструвати свої громади.

Упродовж 1989-1990 років діяльність Зіновія Красівського була направлена на розбудову церковних інституцій та поширення християнських цінностей між українцями. Наприкінці свого життя, він починає опікуватися будівництвом жіночого монастиря для Сестер Пресвятої Родини в селі Гошів Івано-Франківської області. Його величезною заслугою є отримання земельної ділянки для майбутнього монастиря, виготовлення плану забудови та велика фінансова допомога, завдяки якій монахиням вдалося побудувати монастир. Також за ініціативи, Сестер Пресвятої Родини в монастирі жертводавцю було облаштовано келію, де він зміг би доживати свої останні дні. Так, на протязі липня-вересня 1991 року сестри доглядали Красівського після перенесеного інсульту, та були поруч в послідні хвилини його життя.

22 листопада 2009 року неподалік Гошівського монастиря згромадження сестер Пресвятої Родини відбулося встановлення пам’ятного хреста присвяченого 80-річниці від дня народження цього великого діяча.

Зіновій Красівський протягом цілого свого життя багато трудився для нашої Греко-Католицької Церкви та свого народу, ніколи не афішував, того чого робив та вмів тішитися простим речам. За його словами: «Світ прекрасний, а життя – найбільший Божий дар». Тож стараймося і ми брати приклад з цього великого чоловіка, завжди з відкритим серцем робити добро та допомагати ближнім. Амінь.

Оля Мельникович спеціально для «Оранти»