Глава УГКЦ про смерть і гідність хворого: «Таємницю людської смерті відкрив нам Христос»
Понеділок, 09 жовтня 2017, 21:03
Глава Української Греко-Католицької Церкви Блаженніший Святослав в інтерактивній програмі «Відкрита Церква» на «Живому ТБ» на тему «Дар життя» поділився своїми міркуваннями про завершення земного життя та опіку над невиліковно хворими і вмираючими.
- Церква від початку проповіді Христового Євангелія захищає людське життя від його зачаття до природної смерті. Людське життя не завершується кінцем земного шляху, воно є більшим за життя людини у видимому матеріальному світі.
- Ми повинні все зробити, аби хворі, вмираючі, стражденні наші брати і сестри завжди відчували себе гідними людьми, навіть у непрості моменти свого життя.
- На жаль, як в Україні, так і у світі, панують різні теорії, які заперечують гідність хворої, немічної, вмираючої людини. Ще Платон говорив про те, що коли хтось хворий, то потрібно не лікувати його, а залишити, аби він помер. Очевидно, це суперечить поняттям християнського милосердя і любові до ближнього.
- Говорячи про гідність хворої, стражденної людини, християни вбачають у ній насамперед стражденного Христа. Бо Ісус Христос, ставши людиною, став учасником кожного людського життя і кожного людського страждання.
- Захищаючи гідність вмираючої людини, ми почитаємо в ній стражденного Христа, який через смерть веде цю людину до свого воскресіння. В Україні, зокрема тепер, коли ми так багато говоримо про необхідність реформи системи охорони здоров'я, звичайні хворі часто не відчувають до себе належної поваги з боку нашої системи охорони здоров'я.
- Україна перебуває в полоні спадку Радянського Союзу, де йшлося про те, що держава передусім опікується працездатними людьми і людьми репродуктивного віку. А пенсіонери, хворі випадають з числа пріоритетів, зокрема, коли йдеться про необхідну фінансову допомогу, аби вони відчували себе гідними людьми і громадянами своєї держави.
- Церковні спільноти тільки розвивають свою присутність в системі паліативної опіки. Сьогодні почали впроваджуватися хоспіси, в яких надають належну медичну, християнську опіку невиліковно хворим і вмираючим.
- Людина боїться смерті, тому що створена для життя вічного. Проти смерті протестує наше серце, наша свідомість. Смерть ? це те, що ставить перед нами знак запитання.
- Таємницю людської смерті відкрив перед нами Ісус Христос, бо добровільно віддав себе на смерть, будучи безсмертним. Він зазнав смерті за своєю людською природою для того, аби показати людині, що смерть ? це не вирок, не кінець, а перехід, аби показати людині дорогу у воскресіння.
- Гадаю, сьогоднішнє суспільство боїться про смерть говорити і боїться відкривати дійсність смерті, бо не знає відповіді. Теперішнє секуляризоване суспільство заперечує віру людини в життя після смерті. За цією логікою, якщо смерть не має сенсу, тоді й життя не має сенсу.
- Якщо хтось знайшов відповідь на запитання про зміст і значення смерті, тоді він може віднайти зміст життя і свого страждання. Тому Церква, проповідуючи віру у воскресіння, запрошує сучасну людину замислитися про свою смерть.