Дерево пам’яті – вічнозелений пантеон слави на Аскольдовій Могилі
Субота, 28 жовтня 2017, 22:30
28 жовтня 2017 року Божого у парку «Аскольдова Могила» поблизу церкви святого Миколая Мирлікійського в пам’ять про полеглих героїв у сьогоднішній війні проти агресора Росії було висаджено понад 50 дерев та кущів. Поблизу церкви висадили горіхи та кущі малини, на нижніх каскадах дуби.
Акція «Посади дерево» розпочалась спільною молитвою-панахидою на могилах героя Небесної Сотні Олександра та героя-захисника Марка за усіх полеглих героїв у сьогоднішній війні з Росією.
Дерево як символ життя увіковічить пам’ять кожного спочилого воїна, який віддав своє життя за рідний край, за рідну землю, за свою родину, за свій народ.
Разом з парафіянами дерева висаджували чотири родини полеглих воїнів з Печерського р-ну Києва, яким допомагає парафіяльний благодійний фонд «Карітас-Печерськ». Також до нашої акції долучилась обновлянська молодь.
Дякуємо меценатам, які пожертвували саджанці для озеленення та «омолодження» Аскольдового некрополя. Дякуємо працівникам «Зеленбуду» Печерського району за допомогу і наданий реманент.
Сьогодні, на прохання побратимів, також висадили Дерево пам’яті воїна-захисника Юрія, який загинув 23 жовтня в зоні відповідальності ОТУ «Маріуполь» Донецької області внаслідок множинних осколкових уражень, отриманих через підрив на російській міні новітнього зразку під час встановлення сигнальних загороджень для запобігання прориву ворожих ДРГ. Йому було всього лиш 23 роки.
Поховали Юрія у переддень висадження дерев пам’яті у рідному місті Дубровиця, Рівненської області. У нашого героя залишились батьки, двоє сестер та брат.
«Я буду йти до кінця. Я вже не можу зупинитись, коли стільки моїх хлопців полягло. Мені просто не дозволяє совість і я зроблю все, що можу.» - ці слова належать кожному герою який поклав своє життя за наш спокійний сон, за наше сьогодення, за наше майбутнє.
Вічна пам’ять кожному спочилому захиснику України.
Фото: https://www.facebook.com/pg/AskoldovaMohyla/photos/?tab=album&album_id=1714581735241100
Любов Михайлюк, «Оранти»