«Боже ім’я – Милосердя» /1/
Вівторок, 22 березня 2016, 23:16
«Боже ім’я – Милосердя», – книга-інтерв’ю Папи Франциска під такою назвою нещодавно побачила світ у 86 країнах. Вона є плодом розмови Святішого Отця з італійським журналістом Андреа Торніеллі, який у вступі до неї, для кращого зрозуміння «погляду Франциска», пропонує повернутися до початків його понтифікату.
У неділю, 17 березня 2013 року, Папа Франциск служив свою першу Святу Месу з людом після обрання на Єпископа Риму, що відбулося попередньої середи ввечері. Ватиканський парафіяльний храм святої Анни, розташований поруч з однойменними воротами, що є входом та в’їздом до найменшої держави світу, був вщент переповнений вірними.
Разом з кількома друзями, – розповідає Андреа Торніеллі, – там був також і я. Франциск виголосив свою другу проповідь як Папа, (перша була під час Святої Меси з кардиналами після обрання), промовляючи експромтом, без заздалегідь приготованого тексту: «Ісусовим посланням є милосердя. Для мене, смиренно зізнаюся, воно є найсильнішим посланням Господа».
Святіший Отець коментував уривок з Євангелії від Івана, а якому розповідалося про перелюбницю, жінку, яку книжники та фарисеї приготувалися каменувати, згідно з приписами Мойсеєвого закону. Ісус врятував її життя. Він сказав, щоб камінь першим кинув той, хто без гріха. А коли всі розійшлися, то промовив до жінки: «І я тебе не засуджую; іди і відтепер більше не гріши».
Вказуючи на книжників та фарисеїв, які приволокли жінку для каменування перед Христом, Папа сказав: «Також і нам, іноді, подобається карати інших, засуджувати інших». За його словами, першим кроком для того, щоб досвідчити милосердя, є визнати, що я потребую милосердя, адже Ісус прийшов у цей світ задля нас. Вистачить не наслідувати того фарисея, який дякував Богові за те, що не є грішником, «як всі інші люди». Якщо ми є такими, як цей фарисей, якщо вважаємо себе праведними, «то ми не пізнали Господнього серця та ніколи не матимемо радості відчути оте милосердя», – пояснював новообраний Єпископ Риму. Той, хто звик судити ближнього, вважаючи, що з ним самим усе гаразд, той, хто зазвичай вважає себе праведним і добрим, той не відчуває потреби бути обійнятим і прощеним.
Існують і такі, які відчувають таку потребу, але вважають, що задля скоєного зла їм немає прощення. Папа розповів про розмову з одним чоловіком, який почувши ці слова про милосердя, сказав: «Ой, отче, якби Ви знали моє життя, Ви би так не говорили! Я скоїв чимало лиха!». На це він відповів: «Ще краще! Іди до Ісуса, Йому сподобається, коли ти Йому про ці речі розповіси! Він про все забуде. Він має особливу здатність забувати. Він забуде, поцілує тебе, обійме та лише скаже: “І я тебе не засуджую; іди й більше не гріши”. Лише таку пораду тобі дасть. Якщо через місяць знову опинимося в такому стані?.. Повертаймося до Господа. Господь ніколи не втомлюється прощати, ніколи! Це ми втомлюємося просити прощення. Отож, ми повинні просити благодать не втомлюватися просити прощення, тому що Він ніколи не втомлюється прощати».
З цієї першої проповіді Папи Франциска, яка мене особливо вразила, – зазначає Андреа Торніеллі, – випливає центральне місце послання милосердя, якими позначені ці перші роки понтифікату. Прості і глибокі слова. Обличчя Церкви, яка не докоряє людям за їхню неміч та рани, але лікує їх ліками милосердя.
Ми живемо у суспільстві, яке призвичаює нас дедалі менше визнавати свою відповідальність та брати її на себе. Мовляв, помиляються лише інші, лише інші ведуть неморальний спосіб життя, винен завжди хтось інший, а не ми. Іноді також переживаємо досвід клерикалізму, що постійно повертається, намагаючись накреслювати границі, регулювати життя людей через накладання вимог і заборон, які обтяжують і без того важке щоденне життя. Мова йде про наставлення, завжди готове осуджувати, але набагато менше – приймати. Засуджувати, а не схилитися зі співчуттям над нуждами людства. Послання милосердя, центр цієї своєрідної «неписаної» енцикліки Папи Франциска, перекреслювало одночасно обидва кліше.
Через рік, 7 квітня 2014 року, Папа нову коментував цей євангельський уривок, цього разу – під час ранкової Святої Меси в «Домі святої Марти»…