«Боже ім’я – Милосердя» /8/
Середа, 30 березня 2016, 15:06
«Кілька років тому в одній із шкіл на Півночі Італії вчитель під час уроків релігії пояснював учням притчу про блудного сина, а опісля поставив перед ними завдання написати твір на вільну тему на основі щойно почутого. Більшість учнів обрали такий кінець для цієї історії: батько прийняв блудного сина, але суворо покарав і поселив між слугами, щоб він навчився, що означає розтринькувати родинні багатства…». «Але ж це звичайна людська реакція. Це старший син реагує по-людському. Боже милосердя, натомість, є божественним», – цим діалогом між Андреа Торніеллі та Папою Франциском розпочинається коротенький п’ятий розділ книги-інтерв’ю «Боже ім’я – Милосердя», що має назву: «Чи милосердя надмірне?».
Журналіст запитав Святішого Отця, як слід ставитися до «комплексу старшого сина». Адже також і в Церкві, іноді, можна почути: забагато милосердя! Церква повинна засуджувати гріх…
«Церква засуджує гріх, тому що повинна говорити правду, що це є гріх, – відповів Папа. – Але, одночасно, вона обіймає грішника, який визнає себе таким, вона наближається до нього, говорить йому про безмежне Боже милосердя. Ісус простив навіть тим, які розп’яли Його на хресті та зневажали. Слід повертатися до Євангелія. А в ньому знаходимо, що мова йде не лише про прийняття і прощення, але також і про свято з приводу сина, який повернувся».
Як зауважує Святіший Отець, вираженням милосердя є святкова радість. На сторінках Євангелії від Луки читаємо: «У небі буде більша радість від одного грішника, що навернеться, ніж від 99 праведників, які не потребують навернення». Там не сказано, що коли пізніше він знову впаде і згрішить, то його буде залишено напризволяще. На Петрове запитання про те, скільки разів слід прощати, Ісус відповів, що «сімдесят разів по сім», тобто, завжди.
«Старшому синові милосердного батька було дано змогу сказати правду про те, що трапилося, хоч він і не розумів цього, в той час, коли інший брат почав обвинувачувати себе, то не мав часу говорити: батько зупинив його та пригорнув у своїх обіймах», – зауважив Папа, додаючи, що «саме тому, що у світі існує гріх, тому що наша природа поранена первородним гріхом», Бог, давши нам Свого Сина, «не може не об’являтися, як милосердя». «Бог є турботливим батьком, уважним, готовим прийняти кожну людину, яка зробить, чи просто має бажання зробити крок в напрямку додому. Він вдивляється у небокрай, чекає на нас. Він вже нас очікує. Жоден людський гріх, яким би важким він не був, не зможе переважити над милосердям чи його обмежити».
У цьому контексті Святіший Отець пригадав слова свого попередника Альбіно Лучані, пізнішого Папи Павла І, який ще будучи єпископом Вітторіо-Венето, проводив реколекції для священиків. Коментуючи притчу про блудного сина, він сказав про Батька: «Він чекає. Завжди. І ніколи не є запізно. Він є таким, Він – Батько. Отець, який чекає при дверях. Який зауважує нас, коли ми ще далеко, зворушується та, вибігаючи назустріч, кидається нам на шию і ніжно цілує… Тоді наш гріх перетворюється мало-що не в самоцвіт, який можемо Йому подарувати, щоб здобути утішення прощення».
За словами Папи Франциска, Церква, наслідуючи Господа, «покликана виливати Його милосердя на всіх тих, що визнають себе грішниками, відповідальними за скоєне зло, які відчувають потребу в прощенні». «Церква, – наголосив він, – присутня у світі не для того, щоб засуджувати, але щоб посприяти зустрічі з цією найглибшою любов’ю, якою є Боже милосердя».
«Але для того, щоб це сталося, і я це часто повторюю, – зауважив Святіший Отець, – необхідно виходити. Виходити з храмів та парафій, виходити назовні та шукати людей там, де вони живуть, страждають і надіються. Польовий госпіталь – ось образ, яким мені подобається описувати цю “Церкву, яка виходить назовні”. Характерною ознакою такого госпіталю є те, що він з’являється там, де триває битва: це не є якась постійна структура, всім оснащена, куди приходять, щоб лікуватися від легких чи важких поранень. Це мобільна структура, призначена для надання невідкладної допомоги, щоб запобігти смерті поранених. Там застосовується невідкладна медицина, а не здійснюється загальний медичний огляд.
Сподіваюся, що надзвичайний Ювілей спричиниться до того, що якомога чіткіше проглядатиметься обличчя Церкви, яка відкриває материнське лоно милосердя та виходить назустріч багатьом “пораненим”, які потребують бути вислуханими, потребують зрозуміння, прощення та любові», – підсумував Папа.
http://oranta.org/index.php?option=com_content&view=article&id=3067:2016-03-22-20-18-55&catid=30:hrystyjanske-vchennia-cat&Itemid=37
http://oranta.org/index.php?option=com_content&view=article&id=3069:2016-03-23-20-33-36&catid=30:hrystyjanske-vchennia-cat&Itemid=37
http://oranta.org/index.php?option=com_content&view=article&id=3071:2016-03-24-20-52-47&catid=30:hrystyjanske-vchennia-cat&Itemid=37
http://oranta.org/index.php?option=com_content&view=article&id=3073:2016-03-25-07-22-42&catid=30:hrystyjanske-vchennia-cat&Itemid=37
http://oranta.org/index.php?option=com_content&view=article&id=3075:2016-03-28-07-22-06&catid=30:hrystyjanske-vchennia-cat&Itemid=37
http://oranta.org/index.php?option=com_content&view=article&id=3077:2016-03-28-16-42-35&catid=30:hrystyjanske-vchennia-cat&Itemid=37