Список, який врятував мою сім’ю
Неділя, 06 жовтня 2013, 22:59
Я трималася до останнього. Але настав день, коли мої сили вичерпалися, і як тільки чоловік поїхав на роботу, я зібрала речі, взяла нашого 14-місячного сина і пішла з дому. Той рік був єдиним, коли ми жили в одному місті з моїми батьками. Очевидно, можливість втекти до тата й мами спростила моє рішення залишити Білла...
Заплакана і розсерджена, я пішла з мамою на кухню. Вона тримала дитину, а я, ридаючи, виправдовувала свій вчинок. Мама налила мені кави і сказала, що вони з татом допоможуть мені. Я полегшено зітхнула, дізнавшись, що вони на моїй стороні.
Add a commentДвоє друзів (6 жовтня)
Неділя, 06 жовтня 2013, 00:21
Старший називався Франк і мав 20 років. Молодшого звали Тед і йому було 18. Разом вони проводили багато часу. І'х дружба сягала ще молодших класів школи. Разом вони прийняли рішення піти до війська. Перед виїздом з дому склали присягу перед собою і перед родинами, що берегтимуть одне одного.
«Великий батько нашого народу»
Субота, 05 жовтня 2013, 22:47
«Ми кажемо щодо митрополита Андрея «великий син», але, на мою думку, краще було б сказати «великий батько нашого народу». Про це сказав Архиєпископ-емерит Блаженніший Любомир (Гузар), відкриваючи 3 жовтня в Києві виставку «Пам’яті митрополита Андрея Шептицького. Пам’ятки з колекції Музею сакрального мистецтва імені о. Антона Петрушевича Львівської митрополії УГКЦ».
Сторінка 914 з 1375
