Зустрі (3 листрада)
Вівторок, 03 грудня 2013, 00:05
Давня арабська легенда оповідає сумну історію про зброєносця багдадського халіфа.
Одного дня молодий зброєносець, геть засмучений, припав до ніг свого улюбленого володаря і попросив дозволу узяти бистрого мов орел скакуна.
- Для чого він тобі? - поспитав халіф.
- У саду я бачив Смерть. Вона робила мені знаки. На Вашому скакуні я втечу до Басори і там сховаюся серед торговиці. Смерть не знайде мене там.
Халіф дав хлопцеві свого скакуна. Зброєносець помчав галопом.
Халіф спустився до саду і побачив там Смерть.
- Ти чого погрожувала моєму зброєносцеві? - поспитав він.
- Не погрожувала я йому, - відповіла Смерть, - а тільки підняла догори руки від здивування. Я спитала сама себе: чи ж це можливо, аби він був іще тут, коли маю з ним зустрітися за п'ять годин на торговиці у Басорі...
Ягші Таяма, старий славетний і надзвичайно шанований учитель володаря, не хотів прийняти до грона своїх учнів, що вправлялися у володінні мечем та стрілянні з лука, одного самурая. Як свідчить передання, той уже з дитинства вправлявся у боротьбі з думкою про власну смерть і цілком опанував мистецтво володіти собою.
- Чого ще я міг би тебе навчити? - мовив учитель, відхиляючи прохання кандидата. - Ти ж бо вже дійшов до самого серця мудрости: у мистецтві, яким володієш, криється будь-яке інше, в тому числі й мистецтво володіння мечем і стріляння з лука.
Звертаючись до своїх учнів, учитель додав:
- Хто знає смерть, знає життя. А хто легковажить смерть, легковажить життя.
«365 коротких історій для душі» - видавництво «Свічадо» 2012 (с) Бруно Ферреро