Понеділок, 16 грудня 2013, 00:52

Одна дівчинка вирішила наново пофарбувати свого велосипеда.

Обрала колір зелений, бо змалечку дуже його любила. Одначе старший брат сказав їй на те:

- В житті не бачив зеленого велосипеда! Пофарбуй-но краще червоною фарбою. Буде класно!

Червоний колір також подобався дівчинці, й вона пофарбувала велосипед у червоний колір.

Але подружка зауважила:

- Всі мають червоні велосипеди. Чому би тобі не пофарбувати його у блакитний колір?

Дівчинка, подумавши, таки пофарбувала велосипед у блакитний колір.

Але син сусідки мовив:

- Блакитний? Цей колір якийсь сумний. От жовтий куди веселіший!

Дівчинка визнала: жовта барва таки веселіша.

Тут озвалася й сусідка:

- Який жахливий колір! А найкращим був би бронзовий. Я раджу бронзовий.

І дівчинка забарвила велосипед у бронзовий колір.

Тут нагодився старший брат, який з несподіванки закричав:

- Ти що, не послухала мене? Та ж бронзовий колір - такий буденний! Ти мусиш перефарбувати свого" коника" у червоне - мусиш, і край!

Тоді вона дзвінко засміялася. Взяла бляшанку з зеленою фарбою, покрила нею багатостраждальний велосипед і вже не звертала уваги на те, що кажуть інші. 

Якщо надавати надмірної ваги тому, що кажуть інші, це може навіть обернутися бідою.

Одного недоброго дня соловейко занедужав і перестав щебетати.

- Він насправді не хворий, - гомоніли горобці. - Він просто лінується співати.

Така "версія" глибоко образила соловейка, й він защебетав знову.
- От бачите: ми мали рацію! - зрадиш горобці.

Щоб заспівати з колишньою дзвінкістю, соловейко напружив останні сили. Проспівав - і помер.

А горобці дивувалися: "Для чого співав, коли був недужий?"

«365 коротких історій для душі» - видавництво «Свічадо» 2012  (с) Бруно Ферреро