Вівторок, 17 грудня 2013, 00:57

У найфешенебельнішому ресторані одного міста якась пані замовила собі спаржеву юшку - фірмову страву цього ресторану. Вже за кілька хвилин послужливий офіціянт поставив перед жінкою тарілку з юшкою, що парувала і пахла дуже смачно. По тому вклонився й відійшов.

- Офіціанте! - гукнула жінка йому в спину. - Будьте ласкаві, підійдіть-но сюди.

- Чогось іще бажаєте, пані? - спитав, наблизившись до столика.

- Прошу скуштувати цієї юшки! - попросила жінка.

- Але навіщо? Хіба не таку юшку ви замовляли?

- Прошу скуштувати! - наполягала жінка.

- Але чому? Може, вона пересолена?

- Скуштуйте!

- Чи вона прохолола?

- Кажу вам - куштуйте! - перейшла вже на крик

- Вибачте, пані, - чи можу я все-таки довідатись, навіщо?

- Як хочете довідатись, то скуштуйте цієї юшки, - правила своєї жінка, владним жестом вказуючи на тарілку.

Офіціянт, бачачи, що відвідувачка непохитна у своєму рішенні довести справу до кінця, присів край столу, обвів поглядом тарілку, відтак розгублено мовив:

- Але ж тут немає ложки!

- Нарешті! Нарешті ви зауважили! - вигукнула жінка. - Саме це я й намагалася вам розтлумачити: бракує ложки! 

Хай буде ваше слово: Так, так; Ні, ні, - а що більше цього, те від лихого (Матвія, 5,37)

«365 коротких історій для душі» - видавництво «Свічадо» 2012  (с) Бруно Ферреро