Середа, 18 грудня 2013, 00:18

Китайський імператор, передчуваючи набли­ження смерти, вирішив видати заміж свою єдину дочку. Вона була не лише найелегантнішою, але й перевершила вродою і розумом усіх дівчат імперії. Та був у неї один ґандж: ні за які гроші не хотіла виходити заміж.

Проте, розуміючи, що це так важливо для бать­ка, вона пообіцяла, що вийде заміж, однак лишень за того юнака, який подарує їй небесну троянду.

Всі претенденти, щойно дізналися про це бажання імператорської дочки, одразу ж почали наввипе­редки шукати небесну троянду. Старання більшости з них були марними. Тільки троє прийшли з трояндами.

Першим був заможний купець, багатший від са­мого імператора. Він звернувся до найславетнішого алхіміка світу, і той за допомогою таємничих фільтрів і кольорових розчинів перемінив білий ко­лір квітки на блакитний. Не гаючись, купець при­ніс її до палацу імператора. Побачивши квітку, дочка імператора зблідла, однак, пильніше пригля­нувшись, сказала: "Якби на цю квітку сів метелик, він зразу ж отруївся б", – із огидою відкинула її.

Другим кандидатом був генерал імператорсь­кого війська. Він попросив найславетнішого у світі золотаря виготовити для нього небесну троянду з сапфіру. Коли дочка імператора звернула погляд своїх чорних, як ніч, очей на оксамитово-блискучу троянду, то промовила: "Тату, хіба ти не бачиш, що це зовсім не троянда, а звичайний крокус у формі троянди?"

Третім кандидатом був син Першого міністра, красивий, ґречний і симпатичний юнак. Він наказав найкращим митцям держави, щоб за три місяці зробили для нього небесну троянду з найтоншої порцеляни.

"Я візьму її, бо вона гарна, – сказала дочка імператора, – але й це всього лиш цяцька".

Отак відкинула вона і третього кандидата.

Одного літнього вечора, зачаровано спогляда­ючи з вікна захід сонця, дочка імператора почула чарівний голос. Він належав молодому поетові, який проходжався перед її вікнами. Раптом їх погляди пересіклися. Вони довго безмовно дивилися одне на одного. Згодом чоловік тихо промовив: "Я хочу одружитися з тобою".

"Ох, – вирвалося в дівчини, – але я дочка імператора і оголосила, що вийду заміж за того, хто принесе мені небесну троянду. Дотепер це ні­кому не вдалося".

"Байдуже, я принесу", – сказав поет.

Наступного ранку юнак зірвав у саду білу тро­янду і приніс імператорові. Той, сміючись, передав її дочці. Але вона взяла троянду і спокійно промо­вила: "Нарешті небесна троянда!"

Імператор на мить онімів від здивування. Мі­ністри і придворні почали перешіптуватися: "Та ж це зовсім не небесна троянда".

Імператорова дочка запитала їх: "Невже ваші очі справді не бачать? Це небесна троянда, запевняю вас. Придивіться уважніше, і ви побачите її чудовий небесний відблиск".

Усі замовкли. Дочка імператора вийшла заміж за поета, і вони прожили щасливе життя.

Правдиво бачити можна тільки серцем. Треба лишень йому більше довіряти.

«365 коротких історій для душі» - видавництво «Свічадо» 2012  (с) Бруно Ферреро