Неділя, 22 грудня 2013, 00:49

Колись давно в Японії користувалися паперовими ліхтарями зі свічками всередині. Однієї ночі якийсь чоловік дав ліхтар сліпому, щоб той міг безпечно дійти додому.

— Мені він не потрібен, — сказав сліпий. —Темрява чи світло не мають для мене жодного значення. — Знаю, — відповів той чоловік.

— Але якщо ти не матимеш його, то хтось може наштовхнутися на тебе. Отож, бери.

Сліпий узяв ліхтар і пішов собі. Але не встиг зробити й кількох кроків, як хтось сильно штовхнув його.

— Дивись, куди йдеш! — крикнув сліпий до незнайомця. — Хіба не бачиш мого ліхтаря?

— Твоя свічка, брате, погасла, — відповів той.

Хто не знає зухвалих осіб, що з гордістю йдуть по світу і не розуміють, що вони — сліпці, які несуть свою погаслу лампу.

А багато з них хоче, щоб їх величали: “пане докторе”, “пане професоре”, “пане начальнику”, “пане директоре”.

«365 коротких історій для душі» - видавництво «Свічадо» 2012  (с) Бруно Ферреро