Головна

Зустріч із земляком – спогади

aa73a3c2Минулорічного літнього суботнього дня ми вперше зустріли у шпиталі земляка Василя. Зустріч була несподіваною але дуже щирою. Ми насправді зраділи, що і закарпатські чоловіки захищають свою рідну Землю. Розмова у нас виявилась дуже плідною, ми з сестрою стали саме тими слухачами які дуже потрібні були Василю.

Василь поділився з нами лише тим, «що нам можна слухати». Служив, віримо що й досі служить живий і здоровий, в 41 батальйоні. На війну пішов добровольцем, щоб захищати рідну Україну, щоб його діти, дружина, родина жили у вільній країні. До поранення на передовій без ротацій був вісім місяців.

Чому військові вчаться на полігонах? На полігонах нас вчать трішки постріляти, один-два постріли зробиш і можеш іти додому. Йдучи додому зайдеш в кав’ярню чи в магазин купиш горілки або пива і на цьому військові навчання закінчуються. На полігонах ми мабуть навчились більше пити ніж захищатись.

А от найкращим «Вчителем» виявилась сама війна. Вона нас і навчила як правильно тримати зброю в руках, як захищатись, пристосовуватись до обстрілів, змусила нас думати, як ховатись від «Градів», «Ураганів», війна навчила нас думати. Це справжня школа на виживання і безцінний досвід. Це мабуть єдиний шанс відчути, побачити і зрозуміти наскільки важливим даром є Життя.

Про сім’ї в тилу. Багато сімей розпадається. Причина? Жінки не до кінця усвідомлюють що йде війна, що чоловіки не можуть приїхати додому коли їм захочеться, довгий час ротацій немає, ми на передовій по півроку а то й більше. Багато в чому допомагають «добрі люди», які телефонують хлопцям і розповідають в найяскравіших фарбах, про те, що відбувається в сім’ях.

Важливість волонтерів на війні. Волонтери на війні – це промінчик світла у кінці тунелю для військових. Це єдині живі люди, не військові яких ми бачимо, які ризикуючи власним життям привозять нам їжу, одяг, листи, подарунки. А ті листи, в’язані шкарпетки, маленькі подаруночки – це для нас просто є свідченням того, що Ми не одні, що про нас пам’ятають, турбуються, це направду є дуже важливо.

Зустріч із сепаратистом. Ми ходили по воду до одного місцевого мешканця. Він з нами розмовляв привітно, завжди давав воду. А тут я одного разу зайшов по воду, привітався, присів, і тут заходить «Амбал», метри два росту, накачаний, Валєра, так звали чоловіка до якого ми ходили по воду, знайомить нас: це, показує на «Амбала» - «Бджоляр», пожимаю його руку а вона вся в мозолях. І тут я зрозумів, що це сепаратист, у бджолярів руки ніжні-ніжні (у мене батько був бджоляр). Я набрав води, подякував і пішов додому. Я багато думав про зустріч із сепаратистом, що скажу, як себе поведу, а вийшло все дуже просто я привітався і пішов до себе.

Героїчний вчинок Івана. На війні багато хлопців п’ють, і наш батальйон не виняток. Нашого героя звати Іван, пішов на війну із принципу всі йдуть то і я піду. Він дуже добрий, щирий але любить випити. Одного дня під час тиші вирішив піти в сусіднє село по горілку. Дорога до села була далекою, і от на роздоріжжі одна дорога вела до села підконтрольного Україні а інша дорога вела в село, яке є під контролем сепаратистів. Іван пішов до магазину купив горілку і повертаючись додому повернув на блок пост терористів. Ми там ходимо без форми, щоб нас важче було вирахувати. Зайшов у бліндаж привітався «привіт укропи», у відповідь почув «привіт укроп», Івана запросили зайти, присісти, пограти у карти і випити, Він присів, і тут «сєпари» між собою говорять «замініть чергового, бо прийдуть укропи а він втомлений і не побачить», і тут Івана осінило, він зайшов на блокпост терористів і за долю секунди стає тверезим та усвідомлює або його сепаратисти застрелять і підуть на його блокпост, або він цього не допустить. І він проявив себе зі сторони «Я захищу своїх побратимів», і звільнив блокпост від терористів. Прибіг на пост до розвідки і доклав про свій подвиг, хлопці Івану повірили, бо він був такий переляканий, що збрехати мабуть не зміг би. Ми пішли перевірити а там насправді порожньо, і ми на декілька кілометрів пройшли п перед. Вані вручили нагороду Героя України.  Насправді, Бог вибирає маленьких людей для надзвичайних справ.

Хлопці якого віку допускаються на передову? У нас на передову допускають хлопців тільки від 24 років і старше, вони є дорослі і свідомі.

Як до Вас відносяться місцеві мешканці? В селах які під контролем сепаратистів, говорять привітно, посміхаються, а що скажуть при появі сепаратистів – невідомо. Та посмішка і лестиві слова то все показово, немає щирості і впевненості в тому що тебе не здадуть. Тому ми завжди ходимо по двоє троє хлопців, так безпечніше і у випадку нападу є підтримка. На стороні Росії воює багато найманців із США, Франції навіть негри воюють, вони за це отримують великі гроші, а Ми…Ми  захищаємо свою рідну Землю.

І на завершення «Можете бути впевнені, ми переможемо, тому, що Ми захищаємо свою, рідну Землю».

Василина та Марія Томишинець, для «Оранти»

катехизм

Молитва св. Папи Івана Павла ІІ за Україну в церкві св. Миколая на Аскольдовій Могилі

«О Всеблагая Діво Маріє, Зарваницька Богородице, дякую Тобі за ласку перебування на київській землі, з якої світло Євангелія поширилося по всій Україні. Тобі, Мати Божа і Мати Церкви, перед Твоєю чудотворною іконою віддаю у руки мою апостольську подорож в Україну.

Пресвята Мати Божа, покрий Твоїм Материнським Покровом усіх християн, чоловіків та жінок доброї волі, які живуть у цій великій країні. Провадь їх до Свого Сина Ісуса, Який для всіх є Дорогою, Правдою і Життям. Амінь».

редакційна колегія


  • ПОЖЕРТВА

реквізити парафії для пожертв:

РГ УГКЦ Парафії Св Миколая на Аскольдовій Могилі,

код: 20051904 Ощадбанк АТ,

iban:  UA543226690000026003300218570





http://askoldova-mohyla.org/uk/

 

Офіційний сайт жіночого вокального ансамблю "Аніма" УГКЦ св. Миколая Чудотворця на Аскольдовій Могилі

 http://anima.askoldova-mohyla.org/