Великий Піст — час для радості
Середа, 24 лютого 2016, 19:11
Масний четвер (а також вівторок), карнавали перед початком Великого Посту — почасти данина історичній традиції, почасти просто розвага. Натомість у сам Великий Піст розпочинається час не розваг, а радості.
Така радість є плодом зміцнення любові до Бога через молитву — душевну розмову з Ним про свої реальні проблеми; через любов — також і до самого себе, у наданні собі часу для Бога; через піст від того, що віддаляє нас від святості й любові до ближніх.
Я недосконалий
Великий Піст потрібний нам із того очевидного приводу, що ніхто з нас не є Богом. Жодна людина не дає собі повністю ради зі щоденними завданнями та викликами. Інколи ми виявляємося — зазвичай без злої волі — просто-таки немилосердними до інших людей і самих себе. Попри це, дехто гадає, що такий час, який ми звемо Великим Постом, — непотрібен. Ще є такі, хто навіть не пробує долучитися до цього періоду задуми й дисципліни. Кожний із людей допасовує собі в таких випадках відповідну ідеологію, аби виправдати свою позицію, як мінімум перед власним сумлінням. Після первородного гріха люди (вочевидь з умілою допомогою) стали майстрами у маніпулюванні мисленням та ошуковуванні самих себе. Не від одного можна почути ствердження, що молитва, піст і милостиня це таке дивацтво, аскеза — штука бездушна, умертвлення не мають сенсу, ну а в кращому разі це просто непотрібна відмова від повноти життя.
Такі переконання зазвичай виголошують ті, хто намагається приховати свої лінощі, слабкодухість, узалежнення і тихий спротив Богові. Великий Піст також не сильно приваблює ідеологів — людей, які не бажають (або нездатні) жити в реальному світі й тому стають майстрами функціонування у світі фікцій чи демагогії. Окрім того, Великий Піст не цікавить тих, хто не прагне осягнути власну таємницю. З Великого Посту насміхаються ті, хто не здатен прожити без алкоголю або інших субстанцій, що змінюють людську свідомість, а заодно нищать людську волю. Таких людей може врятувати тільки глибоке особисте страждання.
Шанс для реалістів
Великий Піст — це, власне кажучи, пропозиція виключно для реалістів, а отже, для тих, хто має відвагу визнати правду про себе та довколишню дійсність. Такі люди знають, що Ісус має рацію, коли закликає нас до навернення і чуйності, молитви, посту й жертовності.
Ми знаємо про те, що живлення здоровою їжею можливе тільки тоді, коли ми спершу звільнимо організм від токсинів, які в нього потрапили. Подібним чином живлення тим, що є здорове психічно, морально або духовно, стає можливим тоді, коли ми постимо від шкідливих подразників, розмов чи контактів. Із Великого Посту можуть скористатися тільки люди смиренні, тобто ті, які усвідомлюють, що вони ще не повністю розуміють власну таємницю; що вони самі для себе становлять загрозу; що принаймні інколи вони завдають кривди собі та іншим, починаючи від найближчих. Великий Піст це розумна пропозиція для тих, хто не боїться тиші й роздумів, і для кого важливіше те, ким вони є, ніж те, що вони посідають.
Для людей зрілих Великий Піст — це насамперед піст від того, що перешкоджає у розвитку та щасті. Це піст від галасу й наївності. Піст від гріха і слабкості. Він агресії та кривди. Від бунту й розпачу. Це піст від безглуздя й шукання миттєвих приємностей за ціну тривалого страждання. Це піст від егоїзму і надмірної зосередженості на самому собі. Піст від смутку й безпорадності. Піст від пихи і почуття самодостатності. Насамперед це піст, який… годує. Який дозволяє заспокоїти наш найбільший духовний голод, а зокрема голод щастя, голод полегші у стражданнях, віддання боргу милосердя, бо ми завжди маємо за що відплатити Богові та іншій людині.
Потрійна любов
Великопісні практики — це час зростання у потрійній любові: до Бога, до самого себе і до ближнього. Внаслідок первородного гріха ми всі, кожен своєю мірою, в цьому «розрегульовані» — тілесно, психічно, морально, суспільно. А любов це найкращий регулятор людини. Це найкраща терапія і найсильніші ліки від слабкостей та гріхів. Це насамперед любов до Бога, яку ми поглиблюємо, коли глибше входимо у молитву. Що частіше ми молимося і що більше ввіряємося Богові в молитві, то більше зміцнюємо свою приязнь із Тим, хто нас розуміє, любить і вчить любити.
Великий Піст це також шанс для зростання в любові до людини: до себе самого і ближніх. Завдяки посту і великопісній дисципліні людина стає паном, а не невільником самої себе. Це перша умова, аби зріло себе любити. Своєю чергою, милостиня це знак моєї чутливості на ситуацію і потреби іншої людини. Без цієї чутливості я неспроможний любити ближніх, бо не бачу, що вони потребують мене самого більше, ніж милостині, яку я можу дати, тобто більше того, ким я є, ніж того, що я маю.
Великий Піст — це, як хто спроможеться, час інтенсивного живлення Богом, Його правдою і любов’ю, а також Його святістю і свободою. Великопісна молитва, роздуми, дисципліна і жертовність не становлять мети самої в собі. Усе це має готувати нас до зустрічі з живим Спасителем (інакше це просто фарисейство, виконання приписів і задоволення від власної побожності, а Христос казав, що святість Його учнів має перевищити святість фарисеїв). До зустрічі з Тим, у кому можуть воскреснути наші найглибше поховані прагнення і натхнення. Великий Піст — час навернення. А навернутися означає любити. Стати кращою, тобто Божою, версією самого себе. Діяти в такий спосіб, щоби ставати жертовним, вірним і радісним даром із самого себе. Це відчинити двері Христові та Його любові. Це вчитися думати й любити, як Христос. Його правда визволяє нас від зла, а Його любов робить нас сильнішими за наші слабкості.
о. Марек Дзєвєцкі, Go?? Niedzielny
Фото: Arteide
Джерело: CREDO