Світлої пам’яті батька нашої сучасності Блаженнішого кардинала Любомира (Гзара)
П'ятниця, 02 червня 2017, 07:29
Він робив наше серце місцем любові до Бога і України
Відійшов до Господа добрий пастир любові Христової, молитви і праці.
Ми греко-католики Києва зустріли Владику Любомира Гузара 2 червня 1996 р. на Аскольдовій Могилі у Церкві св. Миколая Чудотворця у свято Пресвятої Трійці П’ятидесятниці. Владика був одягнутий у каптур українського монаха Києво-Печерської Лаври часів Київської Руси. Тим підкреслюючи, що греко-католицька Церква повернулась до свого джерела Хрещення Рівноапостольним Василієм князем Київським. Церемонія розпочалась з привітального слова Кир Павла Василика, котрий виступив від імені Блаженнішого Мирослава Івана Кардинала Любачівського, а відтак очолив Божественну Літургію введення на престіл.
Екзархія і Київ отримали свого єпископа. Пам’ятаються перші зустрічі Владики з священиками Києва, його добре і спокійне слово. Блаженніший давав можливість виговоритись, обґрунтувати свою позицію і мудрим словом, а часто своїм вислуховуванням давав розв’язку справи.
Пригадую Владика попросив мене парафіяльною машиною Жигулі четвірка везти його на візитацію в Камянець-Подільськ, Луцьк, Берестечко. Ця подорож і постійне слухання слова Владики дало натхнення служити Богові і радіти з найменшого і невтомно працювати.
Ювілейний 2000 рік Божий Блаженніший зустрів Архиєрейською Літургією на Аскольдовій Могилі і освятив копію Зарваницької Богородиці написаної на дошці і згодом подарована парафії о. Юрія в Золотоноші.
Так невидимо, за життя, Блаженніший Любомир молитвою творив і боронив Аскольдову Могилу джерело віри Христової і державності Руси-України. На голос він пам’ятав кожного священика з котрим починав відроджувати і повертати Київську Христову Церкву на Дніпрові кручі.
Знаємо і віримо що наш Владика невидимо молиться з нами за єдність Київської Церкви, за мир на Донбасі, його мудрі пастирські слова будуть творити наше майбуття.
Митрофорний протопресвітер, парох, отець Ігор Онишкевич