Понеділок, 13 серпня 2018, 14:05

Якщо ви мрієте втекти з кам'яних джунглів, відпочити душею, дивлячись на неймовірну красу природи і побути наодинці з собою та Богом, то вам неодмінно потрібно побувати в Дземброні.

Під час нашого табору було багато веселих моментів, тому хочеться трішки поділитися своїми теплими спогадами.

 1. Приголомшливий вид на гори

Ми жили на висоті 1060 м над рівнем моря, тому кожен раз, як ми виходили на двір, бачили довжелезний гірський хребет вкритий туманом або зовсім ясний, майорівший яскравими зеленими соснами. Перевівши погляд трошки нижче, можна було побачити розкидані по горах справжні, переважно дерев'яні, українські хатинки

 2. Цікаві факти про Дземброню

Дземброня - не просте село в Високих Карпатах, це найвище село України. Сама назва села має декілька версій виникнення. Найпопулярнішу з них нам розповів настоятель монастирю о.Тимотей Феш. Колись, там, де тепер є Дземброня, були тільки гори і долини. Поруч розкинулося село Ільці. Там жив польський пан, який мав дочку Броніславу. Броніслава дуже любила конів та гори. І от одного разу вона поїхала на прогулянку і не повернулася. Послав батько шукати дівчини гуцулів. Гуцули польської не знали, тому замість питати  «Gdzie jest Bronja?», питали «Ґдзе Броня?». Як закінчилася історія - ніхто точно не знає, та з того часу цю місцевість, річку, яка там протікала, одну з гір, а згодом й село назвали Дземброня.

 3. Помаранчевий місяць та безмежне зоряне небо

Якось ввечері ми вийшли подихати свіжим повітрям перед сном. В цей день батьки попередили мене про місячне затемнення. Вийшов місяць. Придивляюся, а він якийсь не такий: помаранчевий. Пірнає за чорнющі хмари і знову,виринаючи, заливає все довкола яскравим світлом. Підвела голову догори. А там, ніби синя тканина гаптована білими нитками. Розкидана по небу незліченна кількість зірок, та ще й іноді падаючих.

 4. Пельмені та вареники

Пані Ганні (нашій чудовій кухарці) була потрібна допомога. Тому викликалося декілька добровольців, щоби зробити їх. Було зроблено ~200 вареників і ~300 пельменів, але не просто за монотонною роботою, а по-українськи: за народними піснями та грою на бандурі. ;) Спів дзвінко розливався по маленькій їдальні. Відриваючи погляд від бурхливої праці, я краєм ока помічала, що в дверях зупинялися люди, щоби послухати романтичну Гуцулку Ксеню чи якусь вдумливу козацьку пісню

 5. Життя по-гуцулськи

Захотів відчути себе справжнім гуцулом? Тоді прощавайте  міські зручності життя. Живеш подалі від інтернету, кирзяки та тепла кофтина стали твоїми найкращими друзями, вмиваєшся джерельною водою, маєш мінімум електроенергії, та її вистачає на всі потреби.

 6. Сільська церква

Бог подарував нам можливість потрапити на літургію в селі Дземброня. Це було щось неймовірне. В серці панувало відчуття, ніби ти перемістився у часі. Жіночки чарівно одягнені: в хусточках, платтях, вишиванках. Дівчатка в коралях, колосках та в плахтах. Ось залунала служба старослов'янською мовою. Йдуть роки, проходять століття, все змінюється, але зайшовши до Дзембронівської церковці ти розумієш, що українські традиції збережено.

Маков’як Вероніка, спеціально для «Оранти»