Понеділок, 12 лютого 2024, 21:12

Завершенням Форуму душпастирства молоді УГКЦ, який 9–11 лютого проходив у Києві, стала Архиєрейська Божественна Літургія в Патріаршому соборі Воскресіння Христового та зустріч його учасників з Отцем і Главою УГКЦ Блаженнішим Святославом, яка відбулася у новій Синодальній залі Патріаршого центру.

Після короткого представлення напрацювань за дні роботи форуму, які проаналізував о. Роман Демуш, Глава УГКЦ звернувся до молоді та тих, хто для неї служить.

«Дякую, що для цієї зустрічі обрали Київ. Дуже дивна любов Бога до вас, бо ми лише днями закінчили ремонтні роботи в Синодальній залі. Господь хотів, щоби збіглася ваша присутність і наша здатність вас обійняти й прийняти тут. В історії цього Патріаршого дому буде записано, що перша подія, яка відбулася в цій Синодальній залі, — молодіжна.

Ця зала показує певне світло і стиль — ми є Церквою, яка дає надію. Ми бачимо, як кожен удар щось нищить у Києві, як гинуть люди. Це — місто і місце, де щодня щось руйнується, а ми мусимо будувати. Цей Патріарший дім показує, що ми проєктуємо надію. Мені один чоловік сказав: якщо ви щось будуєте — значить майбутнє є.

Молодь є не лише нашим майбутнім, а й сьогоденням. Нехай Господь благословить, щоб ми змогли це світло передати. Наша надія в Бозі, а ми маємо цю надію проєктувати. Тому мені б дуже хотілося, щоби ви залишили тут, у цій залі, ці напрацювання, які прописали, і щоб наші працівники Патріаршої курії приходили сюди й переглядати ваші ідеї, щоби вони почали промовляти до них.

До мене дуже часто звертається різна молодь. Переважно в її листах звучить прохання про духівника — наша молодь просить духовного проводу. Ми маємо такі обставини, що інколи молодь сама себе зорганізує. Але без духовного проводу ця спільнота жити не зможе. Тож намагаємося добирати добрих душпастирів, які б могли відповісти на цей запит молоді.

Тому дякую вам, дорогі отці, за те, що наважилися стати молодіжними душпастирями. Це непросте служіння вимагає від наших отців бути найсучаснішою частиною нашої Церкви: гнучкими, відкритими, усміхненими. Наша молодь дуже добра, але її ще треба привести до цього усвідомлення. Бо серед моря ненависті, яка захлинає світ, треба бути справжніми людьми і християнами. Дякую, що ви на це відкриті.

Знаю, що Патріарша комісія у справах молоді допомагатиме вам постійно зростати у професійному служінні. Як довго існує МАПа! І добре, що тепер ці формаційні вишколи відкриті не лише для клерикального прошарку нашої Церкви, а й для всіх вірних.

Важливо перед тим, як планувати, перше послухати. Дякую, що форум був підготовлений слуханням. На нещодавньому Синоді Єпископів отці представляли результати цього дослідження. Було приємно чути, чого молодь очікує від Церкви. Вона не терпить, коли хтось планує душпастирство, дивлячись у стелю, а потім насаджує свої думки й ідеї. Тоді молодь почувається не почутою і починає шукати тих, хто буде готовий її вислухати й почути.

Слухання голосу молоді — первинний етап і має бути основою й вашого служіння в різних напрямах. Коли ми запитуємо думку молоді, тоді вона відчуває себе зауваженою, частиною процесів, які провадимо, і розуміє, що наше душпастирство інтерактивне. Також треба уважно стежити, бо молодь змінюється, змінює спосіб спілкування, висловлення. І часом треба вчитися цьому, щоб розумітися.

Ще одна риса — дуже делікатна й важлива — молода людина дуже зранена і має страх осудження, що коли вона чогось не вміє, не знає, не робить, то це їй представлять як звинувачення. Немає іншого виду стосунків Церкви з молоддю, як тільки любові, — любові матері-Церкви до своїх дітей. А коли діти нечемні, то батьки повинні мати ще більше терпеливості й приділяти їм ще більше часу й уваги.

Остання думка, яка повторюється в різних спільнотах і вікових групах, в усіх частинах Земної кулі — ми ще не всі розуміємо, що живемо в постхристиянському суспільстві. Та, що швидше це усвідомимо, то буде краще. У християнському суспільстві цінності передавалися в родині, у школі, у Церкві. Такі часи минули. Тому будь-який вид душпастирства сьогодні має бути євангелізаційним. Наступний Синод Єпископів УГКЦ у Зарваниці матиме тему «Євангелізація в умовах війни». Так і душпастирство молоді мусить бути євангелізаційним.

Варто розуміти, що наша молодь інколи потребує первинної євангелізації. Бо є цілі покоління, які не пережили жодної євангелізації. Тому звіщення Божого слова, проповідь Христа, померлого і воскреслого, як носія Божої любові, має бути керигматичною думкою, яку ми маємо передати молоді. Тому працюймо над душпастирством молоді як євангелізацією.

Наступним кроком після євангелізації повинна стати катехизація, яка є дорогою впровадження в таїнство життя спільноти Церкви, щоб у такий спосіб супроводжувати молоду людину. Момен катехизації мусить бути присутнім у нашому душпастирстві. А вже наступним етапом духовного зростання має стати містагогійна дорога, тобто впровадження у таїнство несказанного, вічного Бога, яке ніколи не звершується».

Після цього учасники мали змогу запитати у Блаженнішого Святослава про те, що їх цікавило.

Завершуючи Форум молодіжного душпастирства, голова Патріаршої комісії у справах молоді УГКЦ о. Ростислав Пендюк звернувся до присутніх словами вдячності: «Дякую усім учасникам за такі насичені три дні. Дякую за бажання рефлексувати, думати про Церкву, молодь, країну. Сподіваюся, що цю здатність рефлексувати візьмете із собою і робитимете це у своїх спільнотах. Дякую за мудрість і непрості теми, які часто стосувалися складних обставин, у яких опиняємося. Чи ви відчули, яка сила є у вас, як можете, попри несприятливі обставини, робити надзвичайні речі? Це виклик, але це можливо. Бо ми це робимо спільно з нашим Господом. Шукайте сприятливих умов, але якщо не знаходите, то не зневірюйтеся, адже ми можемо багато досягти».