Головна

За брамою Вічності

Коли меланхолійного осіннього дня поруч з їхнім дорослим сином та трьома онуками (Катрусі - понад 20, Оксанці - 3, а Ромчикові 1 рочок) запалюєш свічку біля хреста над їхніми могилами, спливає гадка: „Там, за брамою Вічності, у Царстві Божому, вони щасливі". Так, як у земному житті.

Вони - це подружжя Оксани Ящишин і Романа Корогодського.

Давні парафіяни церкви Миколая на Аскольдовій могилі, мабуть, пам'ятають цю немолоду пару, що приходила на недільні Служби Божі. Він високий, дещо сутулий, в незмінному береті й довгому темному пальті, виглядав класичним інтелектуалом; вона дрібна, спокійна і якось особливо вродлива. І завжди поруч. Довгих 37 років, за яких прийшлося стійко стояти на обраному шляху, долати життєві стихії і шукати дорогу до Бога.

Роман Корогодський - один з тих, хто творив нашу культуру впродовж майже половини останнього століття. Кіно- й театрознавець, письменник, культуролог, видавець. Інтелектуал. Його ерудиція в сфері мистецтва, музики, філософії, чи  літератури просто вражала. Важко уявити культурний простір України без „Модерної літератури" Романа Корогодського, без його кіно- і  літературознавчих статей, без виступів на радіо й телебаченні, без літературного „Кола Шевельова". Без його чесної громадянської позиції.

Корогодські належали до славної когорти дисидентів-шістдесятників, які публічно виступили проти тоталітарної радянської системи за право БУТИ собою, знати свою історію, розмовляти своєю мовою, створювати  мистецькі твори, як велить душа і сумління. Вони зробили свій вибір на користь України.

Пан Роман прийшов в українство вже у зрілому віці, подолавши не одну життєву стежку від єврейської домівки на київському Подолі через радянську школу і два вузи, прийшов сформованим інтелектуалом, знавцем світової культури, мистецтва, музики. І міг би процвітати в російсько-радянській офіцині та не перейматися культурою периферійною, яка потерпала і від гено- і культуроциду. Це стосується в першу чергу кіна. Недаремно ідеологи від культури так прискіпливо пололи українську кінониву, пильнуючи, щоб жоден живий паросток не пробився серед сірого бур'яну. Існувати тут, якщо ти не став пристосуванцем, було справді небезпечно. Дехто зі старих знайомих Корогодського (кіномитці та письменники) не могли пробачити йому, єврею за походженням, таке маргінальне „отщепенство", одруження з неблагонадійною галичанкою і перехід на українську мову. Влада також. Корогодського звільняли з роботи 14 разів, звільняли за український буржуазний націоналізм, а не брали  -  за 5 графою.

Нелегко було і дружині пані Оксані. Приходилося поєднувати працю науковця-психолога з роллю вправної господині, створювати родинний затишок з пречудовою галицькою кухнею і всіма традиціями, Пані Оксана вміла згладжувати гострі кути, стійко долати життєві стихії і на практиці реалізовувати старе англійське прислів'я : "My home is my castle". А ще брати бік не зовсім здорового чоловіка в двобою з КДБ. Подружжя не здавалося, вперто тримаючись свого і з любов'ю підтримуючи один одного.

Гостинна оселя Корогодських на Солом'янці в далекі 70-90 роки стала справжнім осередком українства  з атрибутами етнографічного музею, розкішною мистецькою книгозбірнею та щирими господарями. І хто тут не бував за довгі роки: Василь Симоненко, Сверстюк, Шевчук, Чорновіл, Дзюба, Крип'якевичі, Косіви, Горині, Опанас Заливаха, Сороки, Звіринські, Андрухович, Калинець-Стасів, Москаленко. В часи Незалежності навідувались такі світові Метри як Юрій Шевельов та Марко Павлишин. І, якщо козак з української пісні готовий поміняти жінку на вареники з сиром, то старий парубок Шевельов за вареники з вишнями ладен був одружитись з пані Оксаною, якби вона була сама.

Власне вже у незалежній Україні родина Корогодських зажила повноцінним життям. Пані Оксана інтенсивно працювала і може змогла б захистити докторську дисертацію, але чоловік потребував особливої опіки. А ще виріс і одружився син-режисер, з'явилась онука Катруся. На ці часи розкрився талант пана Романа як визначного культуролога, письменника та просвітника, а ще книговидавця. Разом із Валерієм Шевчуком він задумав серію „Модерна українська література" і видав понад 30 книг, 2 -  власного авторства: "У пошуках внутрішньої людини", "І дороги. І правди. І життя." Це дуже особистісні роздуми про сенс буття та вічні пошуки істини, чи йдеться про таких контраверсивних і неоднозначних осіб як Довженко чи В. Петров-Домонтович. Корогодський відкрив нам науковців світового рівня Юрія Шевельова (Шереха) та Юрія Луцького. Останні два лише тепер приходять до українського загалу, а були це знакові фігури на шахівниці української культури.

В пошуках сенсу істини Роман Корогодський не міг не прийти до Бога. Він охрестився, став відвідувати храм, приязнився з О. Ігорем та сестричками-черницями. Велику радість давало спілкування з родиною львівського священика отця Михайла Димида, його дружиною Іванкою та п'ятіркою їхніх діточок. Особливо по смерті дружини. Що дивовижно, під час тяжкої та останньої  недуги пані Оксани Роман виявився і зарадним, і практичним, міг годинами догоджати хворій, робити компреси, готувати дієти, подавати лікарства, геть забувши що за власним здоров'ям він далеко не Геркулес.

Сам Роман Корогодський, ведений якимсь незбагненним передчуттям, в час останньої хвороби так прагнув до Львова, щоб завершити свій життєвий шлях в колі родини, в християнскій любові і Божій благодаті.

Як шкода, що так швидко настала осінь і витік час, відведений Богом цій родині на всі гарні справи.

Бог потребує щасливих подруж і у своєму Небесному домі.

Мирослава Пінковська, спеціально для «Оранти»

 

Наталя Кучер

Брама світла Романа Корогодського

29 жовтня 2009 року у Національному музеї літератури України відбудеться презентація книги Романа Корогодського Брама світла: Шістдесятники / упоряд  М. Коцюбинська, Н. Кучер, О. Сінченко. Львів; Видавництво Українського Католицького Університету 2009, 656 с. + Фото додаток 16 с.

"Шістдесятники" - це частина проекту відомого культуролога Романа Корогодського "Духовно-культурна та інтимно-побутова історія української інтелігенції в персоналіях". Перший том "Батьки" (2004) з портретами Г. Кочура, Б. Антоненка-Давидовича, Н. Суровцевої, Ю. Шевельова,  Ю. Луцького та ін. представив не лише спогади Автора про своїх духовних вчителів - відомих діячів культури, а й історію власного зростання.  Другий том - "Шістдесятники" присвячений його сучасникам, друзям і побратимам.

Роман Корогодський - "культуролог з людським обличчям",  літературо- та кінознавець, автор понад 400 статей, один із засновників серії "Українська модерна література", був активним учасником руху шістдесятників. По закінченні історико-філософського факультету наприкінці 50-х років познайомився з В.Некрасовим та С.Параджановим, почав жити  "вітрами відлиги". Через Леся Танюка увійшов до Клубу творчої молоді. З 1962 року почав друкуватись у пресі з кінознавчими статтями.  В 1963 зустрів  київську галичанку, психолога Оксану Ящишин, через яку  відбулося його відкриття України. В 1965 вони одружились. Спілкування з талановитими митцями, свідомими українцями А. Горською, В. Симоненком, В. Стусом, І. Світличним, І. Дзюбою, Є. Сверстюком, Л. Танюком, М. Коцюбинською, родинами Крип'якевичів, Калинців та іншими сприяло становленню його як українського літератора. За участь у дисидентському русі  він зазнав "опіки" спецорганів. Друзі жартували, що звільняли його з роботи (14 разів!) як українського націоналіста, а не брали (чотири роки не працював) як гебрея. Тож його спогади - про людей, які за "темних часів" (Х. Арендт) не лише реалізувались  як митці, а й стилем життя, вірою в ідеал, непокорою режиму створювали нову ментальність, як естетичну, так і суспільну. Декому з них це коштувало років ув'язнення (О. Заливаха, Є. Сверстюк, В. Чорновіл), а дехто за розкіш бути собою сплатив життям (А. Горська, В. Симоненко, В. Стус, І. Світличний). Адже саме "Бунт шістдесятників" став початком виходу України з історичного небуття до своєї Незалежності.

Про дисидентський рух 60-70 сьогодні багато пишуть, адже це явище вже вийшло з суто мистецьких на духовні обрії. Серед багатьох  термінів найбільш вдалим видається означення Оксани Пахльовської - "Духовний рух опору підрежимної України".

"Книгу портретів і спогадів Брама світла" я писав понад  тридцять років..., "...навпомацки й проводом нашого Спасителя йшов на світло. Щоправда, іноді здавалося, що то тільки міраж. Але я йшов, власним досвідом пізнаючи світлоносність людської долі". Зустрічав людей напрочуд світлоносних - власне, про них ця книга." Світлоносність - ключове слово для християнина Романа Корогодського, який у 1980 році підпільно прийняв хрещення у Греко-Католицькій Церкві.

Михайлина Коцюбинська, з якою понад 40 років  Автор мав дружні взаємини, у своїй передмові означила ці тексти як "територію любові і розуміння". Цінність цих гіперсуб'єктивних спогадів у багатстві натури самого Автора, людини напрочуд вільної і відкритої до світу і людей.

За будовою книга нагадує мозаїку - документальні публікації, аналітичні розмисли, архівні вкраплення, імпресіоністичні есеї. Частина з них була опублікована, частина виголошена на Радіо "Свобода", а дещо зберігалось в архіві Романа Корогодського - після його відходу друзі зібрали всі ці матеріали і видали в Українському Католицькому Університеті за фінансової підтримки Фонду отця Івана Шевціва.

Видання вражає вишуканим оформленням - ще за життя Автора ілюстрації виконав визначний художник Сергій Якутович, який дав свою талановиту графічну версію до кожного розділу. Безумовно,  ця графіка вже є надбанням мистецтва. На самому початку зображення: Людина відкриває Браму, від якої у небо злітають білі голуби повз бані Андріївської церкви - душі тих, про кого написана ця книга.

Це - Брама світла Романа Корогодського.

Додаток

Роман Корогодський. 2002. Фото Валерія Буряка. (файл IMG_1.jpg)

Обкладинка книжки "Брама світла: Шістдесятники". (файл IMG_2.jpg)

Сергій Якутович. Ілюстрація до книжки "Брама світла: Шістдесятники". (файл IMG_3.jpg)

катехизм

Молитва св. Папи Івана Павла ІІ за Україну в церкві св. Миколая на Аскольдовій Могилі

«О Всеблагая Діво Маріє, Зарваницька Богородице, дякую Тобі за ласку перебування на київській землі, з якої світло Євангелія поширилося по всій Україні. Тобі, Мати Божа і Мати Церкви, перед Твоєю чудотворною іконою віддаю у руки мою апостольську подорож в Україну.

Пресвята Мати Божа, покрий Твоїм Материнським Покровом усіх християн, чоловіків та жінок доброї волі, які живуть у цій великій країні. Провадь їх до Свого Сина Ісуса, Який для всіх є Дорогою, Правдою і Життям. Амінь».

редакційна колегія


  • ПОЖЕРТВА

реквізити парафії для пожертв:

РГ УГКЦ Парафії Св Миколая на Аскольдовій Могилі,

код: 20051904 Ощадбанк АТ,

iban:  UA543226690000026003300218570





http://askoldova-mohyla.org/uk/

 

Офіційний сайт жіночого вокального ансамблю "Аніма" УГКЦ св. Миколая Чудотворця на Аскольдовій Могилі

 http://anima.askoldova-mohyla.org/