Понеділок, 07 січня 2013, 01:13

Ти і Господь наш Ісус Христос разом ідете одним шляхом. Довгий час сліди Ісуса лягають поруч з твоїми, але Його сліди значно глибші, чіткіші.

Ти ж залишаєш сліди невиразні, заломисті, – видно: ти вагаєшся і не впевнений, що ідеш у правильному напрямку.

Крокуєте отак деякий час, і поволі твої сліди наближаються до Ісусових. Ось ви вже ідете паралельно.

Ви з Ісусом – як двоє друзів. Простуєте пліч-о-пліч.

Все нібито чудово, та враз твої сліди, що спершу виднілися на піску поряд з Ісусовими, тепер лягають просто на них.

Твої сліди, порівняно з Його слідами, є значно меншими, а все ж ви починаєте ступати кроку крок.

Так ви прямуєте ще певний час, але згодом твої сліди щоразу більшають і врешті накладаються на Ісусові.

Тепер помітно тільки одну вервечку слідів: ти й Христос простуєте, мов одна людина.

І знову здається, що все гаразд, що ліпшого й бажати не можна, та ось несподівано з'являється друга вервечка слідів.

Відбувається щось дивне.

Нові сліди звертають убік, повертають назад, всіляко змінюють напрямок руху.

Ти збентежений, приголомшений. Немовби чудовий сон урвався! Відтак починаєш молитися:

– Господи, я збагнув першу ситуацію, мій шлях туди і навспак. І зупинки мої... Був я християнином нерішучим, непевним, але прагнув учитися і вчився. Ти ж ішов твердим кроком і допомагав крокувати мені.

– Твоя правда!

– Коли малі мої сліди губилися у Твоїх великих, я вчився ходити Твоїми дорогами і бути поблизу Тебе.

– Атож! Мою науку ти засвоював блискавично.

– Коли ж мої сліди цілковито з'єдналися з Твоїми, це засвідчило, що я став Твоїм учнем.

– Саме так.

– Але, Господи, – що сталося далі? Чи ж я почав відступати від Тебе? Сліди розділилися, а ці повороти і зигзаги...

Запала хвилинна мовчанка, пізніше Господь відповів, усміхаючись: "То я танцював від щастя навколо тебе".

Ми є щастям для Господа Бога. Це найразючіший парадокс християнства. Коли вкрай важко залишатися вірним, коли все довкола видається сірим і неживим, коли просування вперед потребує чимало труду і навіть завдає страждань, – зупинися, закрий очі, вуста і вуха...

І ти почуєш, як Бог танцює навколо тебе.

«365 коротких історій для душі» - видавництво «Свічадо» 2012  (с) Бруно Ферреро