П'ятниця, 11 січня 2013, 01:54

Є відома картина: Ісус поночі в саду. В лівій руці він тримає світильник, що розганяє темряву, а правою стукає в міцні двері.
Коли картину вперше виставили у галереї, один відвідувач звернув увагу художника на дивну особливість.

- У Вашій картині є похибка: двері - без клямки...

- Жодної похибки, - заперечив художник. - То двері до людського серця. Й відчиняються вони лише зсередини.

Далекий Схід. На летовище налетіла буря зі зливою. Пасажири квапилися перетнути поле летовища, аби потрапити на борт літака ДЦЗ, який чекав, готовий знятися в повітря.

Один промоклий до кісток міссіонер доволі зручно вмостився коло ілюмінатора. Привітна стюардеса допомагала іншим пасажирам розміститися в салоні.

Наближалася хвилина відльоту, і ось один із членів екіпажу замкнув масивні двері літака.

І раптом крізь грубе склоілюмінаторів угледіли мужчину, який щодуху біг до літака. Підбігши, пасажир що спізнився, однією рукою тримав над собою плаща, а другою щосили гатив у двері літака, благаючи відчинити йому.

Стюардеса на мигах силкувалася пояснити йому, що вже запізно. Та чоловік заходився ще дужче грюкати у двері. Стюардеса далі переконувала його облишити всі намагання. " Я не можу....Запізно....Мусимо вилітатати", - повторювала вона.

Проте ніщо не зупиняло його: чоловік рішуче наполягав, домагався, аби його впустили. Кінець кінцем стюардеса відімкнула двері й, простягнувши руку, допомогла безталанному пасажирові видертись на борт літака.

І враз оніміла від подиву: пасажир виявився пілотом.

Будь уважним! Не залишай за бортом капітана свого життя.

«365 коротких історій для душі» - видавництво «Свічадо» 2012  (с) Бруно Ферреро