Головна

Значки на стіні

Марійка була дуже доброю дівчинкою. Тиха, спокійна, послушна. В школі вчилася пильно та завжди приносила гарні оцінки. Мама дуже тішилася нею та казала, було, до батька: "Коби це Господь допоміг нам послати нашу Марійку до шкіл! Так гарно вчиться, то й вийшла б між люди!" І набожною була Марійка, завжди до церкви ходила та молилася з книжечки. А вже влітку, як позацвітали квіти в полі та городі, то кожної днини бігала під хрестик на стрілецьку могилу. Виплітала гарні віночки, укладала китиці, й могилка ставала наче живою. Ще й брала з собою маленького братчика, Андрійка, здіймала з нього шапчину та проводила Богородичку.

Хоч дуже вподобав собі Господь душечку побожної Марійки, та не пошкодував для неї хрестиків терпіння. Марійчина мама, вертаючи з ярмарку, дуже перемокла, застудилася та й скоро померла. Лишилися діти сирітками. Хоч батько їх любив дуже і дбав про них та матірної теплоти вже не зазнали ніколи.

Не минув і рік, як батько оженився вдруге з молодою дівчиною, Ганною, донькою багача. Хоч принесла мачуха в хату достаток, та добра не було. Вона завжди сердилася, сварилася, не любила дітей. За що-небудь так не раз Марійку збила, що дитина аж пожовкла й помарніла.

Та найбільшим лихом Суло те, що мачуха кляла, аж страшно було слухати. Не раз Марійка десь у куточку заплакала гіренько. Вона вчилася у школі, слухала проповідей у церкві й добре розуміла, яким нещастям є проклін. Від небіжки мами ні разу не чула такого. І батько не мав цієї поганої звички. Та мачуха, бувало, по сто разів на" день ломала другу заповідь Божу. Ім'я Бога взивала надармо, зневажала. І що ж було робити? Мусіла терпіти, бо ще була замала, щоб мачусі звертати увагу. Молилася до улюбленого Ісусика, й молитва не пішла намарно.

Восени наближався празник св. Івана Богослова. Люди го-тувалися до свята. Вибілювали й випрятували хати, випирали обруси, сорочки, щоб у свято все було чисто, привітно. І Марійчина мачуха взялася до роботи. Виносила столи, лави та інші речі на подвір'я, витирала порохи, павутиння та шурувала все чистенько.

Коли ж відсунула на запічок, побачила, що ціла стіна була там замазана. Приглянулася ближче та завважила, що хтось умисне обмалював стіну олівцем. Маленькі рисочки пописані були густо, одна коло одної. З одного боку замість рисочок були хрестики.
Це, певно, Марійка так висмарувала стіну! - подумала вона. - Вона ходить до школи та має олівці. Андрійко цього ще не зробив би. Прикликала Марійку до хати та, вказуючи на чорну стіну, крикнула: "А це що? - а самій аж долоні свербіли, щоб дати їй доброго ляпаса за такі збитки.

Зачервонілася залякана Марійка, та по хвилі сказала: "Це я зробила! За кожним разом, як ви закляли, я олівцем робила один значок на стіні. І за два тижні їх назбиралося ось стільки. А ці перехресні перекреслені значки в куточку, це мої молитовки, які я занесла до Бога, щоб ними змазувати ваші прокльони.

Слухала це мачуха й аж оторопіла з дива. їй й на думку не спадало ніколи, щоб за такий короткий час вона стільки гріху натворила. А що, якби так позначити всі прокльони, з усього життя? За один рік усі стіни в хаті навкруги були б чорні від знаків. Засоромилася. Пригорнула Марійку до себе й перший раз щиро, сердечно розцілувала.

Вибілила чистенько хату, а в празник ще й вибілила свою душу в св. Тайні Покаяння. Важко їй було відразу відвикнути від прокльону, що з ним вже зрослася, та з кожним днем їх зменшувала. А Марійку так полюбила, що на диво всім людям відвезла до міста в школу.

Омелян Квіт (stezhechki.blogspot.com)

катехизм

Молитва св. Папи Івана Павла ІІ за Україну в церкві св. Миколая на Аскольдовій Могилі

«О Всеблагая Діво Маріє, Зарваницька Богородице, дякую Тобі за ласку перебування на київській землі, з якої світло Євангелія поширилося по всій Україні. Тобі, Мати Божа і Мати Церкви, перед Твоєю чудотворною іконою віддаю у руки мою апостольську подорож в Україну.

Пресвята Мати Божа, покрий Твоїм Материнським Покровом усіх християн, чоловіків та жінок доброї волі, які живуть у цій великій країні. Провадь їх до Свого Сина Ісуса, Який для всіх є Дорогою, Правдою і Життям. Амінь».

редакційна колегія


  • ПОЖЕРТВА

реквізити парафії для пожертв:

РГ УГКЦ Парафії Св Миколая на Аскольдовій Могилі,

код: 20051904 Ощадбанк АТ,

iban:  UA543226690000026003300218570





http://askoldova-mohyla.org/uk/

 

Офіційний сайт жіночого вокального ансамблю "Аніма" УГКЦ св. Миколая Чудотворця на Аскольдовій Могилі

 http://anima.askoldova-mohyla.org/