Митецька сторінка
«Феномен гумору та сміху в культурно-релігійному контексті» - частина ХІІІІ
Субота, 16 серпня 2014, 13:29
Розділ ІІ. Феномен сміху та гумору у культурно-релігійному контексті.
2.3.4. Нерелігійний вимір гумору в культурі.
Тепер проаналізуємо гумор у арабо-мусульманській культурі. Важливо, що поняття гумору в мусульманських країнах не є однозначним. Так, з одного боку (теоретичний підхід), сміх не є допустимим, схвальним або таким, який би цінували. З іншого боку (практична сторона) без сміху, жартів та маси фольклорних надбань – в котрих є елемент гумору – важко зрозуміти культуру ісламу[1].
Add a commentЧитати далі: «Феномен гумору та сміху в культурно-релігійному контексті» - частина ХІІІІ
«Феномен гумору та сміху в культурно-релігійному контексті» - частина ХІІІ
П'ятниця, 15 серпня 2014, 13:19
Розділ ІІ. Феномен сміху та гумору у культурно-релігійному контексті.
2.3.3.Співвідношення гумору та сміху у праведників та поган ісламу
Коран численно ілюструє комічні ситуації при зіставленні поведінки праведників та поган. Наприклад, під час блискавок та громів[1]. Так, погани позатуляли вуха, коли гримів грім – так, начебто це мало врятувати їх від страху та смерті.
Add a commentЧитати далі: «Феномен гумору та сміху в культурно-релігійному контексті» - частина ХІІІ
«Феномен гумору та сміху в культурно-релігійному контексті» - частина ХІІ
Середа, 13 серпня 2014, 11:52
Розділ ІІ. Феномен сміху та гумору у культурно-релігійному контексті.
2.3.2. Персональний гумор у Корані: Авраам, Сара, Аллах.
Почнемо із постаті Авраама, який попри свою особливість у очах Аллаха, був не просто смиренним, але і міг «стібатись». Мова йде про дотепність, котру Авраам придумав, аби у гумористичному варіанті висміяти ідолів (їм дуже хотіли поклонятись ізраїльтяни).
Add a commentЧитати далі: «Феномен гумору та сміху в культурно-релігійному контексті» - частина ХІІ
«Феномен гумору та сміху в культурно-релігійному контексті» - частина ХІ
Вівторок, 12 серпня 2014, 11:43
На черзі маємо третю із обраних культур – арабо-мусульманську. Акцент поставлено на феномені сміху та гумору, іронії та сарказму, а якщо точніше – як саме вони взаємодіють із мусульманськими релігійними уявленнями. Заглибитись у дану проблематику можна через Старий Завіт, Коран та деякі приклади художньої літератури. У арабо-мусульманській культурі образ Бога, що сміється, дещо відрізняється від радісного Ісуса у християнстві, а саме поняття гумору трактується теж інакше. В чому полягає така принципова різниця у двох авраамічних релігіях буде краще зрозуміло після ознайомлення з матеріалом. Отож, приємного вам прочитання та мудрих висновків!
Add a comment
Читати далі: «Феномен гумору та сміху в культурно-релігійному контексті» - частина ХІ
«Феномен гумору та сміху в культурно-релігійному контексті» - частина Х
Понеділок, 11 серпня 2014, 11:33
Розділ ІІ. Феномен сміху та гумору у культурно-релігійному контексті.
2.2.2. Можливе вирішення проблеми у Біблії, Апокрифі від Юди та аскетичному трактуванні
Вартує уваги і той факт, що про сміх Христа є згадка у неканонічній християнській традиції – в «Євангелії від Юди». Дане джерело не є таким, щоб на нього посилатись, бо Христос згідно тексту Юди є дещо іншим, порівняно з канонічною християнською традицією (як говорить Святе Письмо).
Розглядаючи питання апокрифу, побачимо, що даний текст має багато натяків на гностицизм, через що декотрі дослідники трактують «Євангеліє від Юди» як відверто антихристиянський твір (адже гностична течія засуджується Церквою).
Add a commentЧитати далі: «Феномен гумору та сміху в культурно-релігійному контексті» - частина Х
Більше статей...
Сторінка 7 з 91
