Тема номера
Неділя Квітна. Вхід Господній у Єрусалим
Субота, 11 квітня 2009, 03:29
Коротка історія 
Празник торжественного в'їзду Ісуса Христа до Єрусалима належить до найдавніших празників у Східній Церкві. Свідчення про його святкування сягають III століття. Святкування цього празника почалося в Єрусалимі і невдовзі стало празником усієї Східної Церкви.
Сильвія Аквітанська у щоденнику свого паломництва святими місцями детально описує, як відбувався цей празник у Єрусалимі в IV столітті. Там читаємо, що вірні Єрусалима щорічно намагалися наново переживати подію Христового в'їзду до Єрусалима так, як вона відбулася перший раз. У Квітну неділю, після ранішніх відправ у храмі Божого Гробу, вірні збиралися близько першої години пополудні на Оливній Горі коло церкви Христового Вознесення. Сюди приходив єпископ з дияконами, і коли збирався народ, співали різні гімни і псалми та читали зі святого Євангелія про подію Христового в'їзду до Єрусалима. Приблизно через дві години, коли вже всі зійшлися, починався величавий похід-процесія в сторону Єрусалима. Під час процесії і старші, й діти, несучи пальмові чи оливкові галузки співали гімни і псалми, що закінчувалися окликами: "Благословен, хто йде в ім'я Господнє". Похід замикав єпископ із своїми помічниками. І він, подібно як Христос, їхав на осляті. Процесія ішла через місто аж до храму Божого Гробу. Торжество закінчувалося відправою вечірні.
Сім слів Спасителя на Хресті
Неділя, 05 квітня 2009, 00:38
Лука 33-35
33. І як прийшли на місце, що зветься Череп, там його розіп'яли і злочинців, одного по правиці, а другого по лівиці.
34. Ісус же сказав: "Отче, відпусти їм, не знають бо, що роблять." Коли ж ділили його одіж, то кидали жереб.
35. Люди стояли й дивились. Навіть князі їхні насміхалися, кажучи: "Інших спасав, нехай спасе себе самого, коли він - Месія Божий, Вибраний!"
Add a commentПам'яті Тараса
Понеділок, 02 березня 2009, 13:12
ТАРАС ШЕВЧЕНКО В ОЦІНЦІ УКРАЇНСЬКОЇ ДІАСПОРИ
Після утворення незалежної України у нас значно посилилась зацікавленість до праць про Шевченка вчених української діаспори. Адже вони створили багато важливих наукових досліджень на цю тему, що витримали іспит часом. Маємо на увазі насамперед студії про Кобзаря Василя Барки, Леоніда Білецького, Миколи Глобенка, Павла Зайцева, Дмитра Чижевського, Дмитра Чуба, Юрія Шевельова, Миколи Шлемкевича тощо. Останнім часом окремі їхні праці побачили світ і в нас. На жаль, ще не здійснена спроба узагальнити досвід вчених української діаспори з проблем шевченкознавства. У межах можливого привернути увагу на їхню актуальність - основна мета нашого дослідження.
Звичайно, годі гадати, що обрана нами тема буде всебічно висвітлена. Власне, вона тільки ставиться. Але передбачається бодай штрихами окреслити її грані. Для цього вводиться до наукового обігу низка важливих положень з праць представників української діаспори. Навіть при першому знайомстві з ними складається враження, що ці вчені вельми одностайні в оцінці Кобзаря. Типовою такого змісту може бути стаття проф. Миколи Глобенка "Живий Шевченко". Виражаючи почуття своїх однодумців, він пафосно стверджує: "Так, Шевченко - той, коли зайнялося й запалало, Пророк, Геній, Поет Нації, тобто народу, що саме в його творчості усвідомив себе, своє місце і свою мету. І до творчості його ми підходимо як до священної для кожного українця книги. І дні його народження і смерті - це великі дні для нас" [4, С.270].
Історичні й філософські акорди поезії Тараса Шевченка
Понеділок, 02 березня 2009, 12:29
Тарас Шевченко - унікальна творча постать не тільки тим, що він, поет, національний пророк, "перший історик"- філософ (П.Куліш), а й тим, що він став духовним батьком відроджуваного українства. Прийшовши в світ на прастарій Звенигородщині, він "соборно" успадкував козацько-гайдамацьку кров (по батькові) та західноукраїнську опришківську (по матері Катерині Бойко).Ще з ранньої творчої пори, побачивши у Вільно гідність польського народу, який зірвався з колін до змагання за волю, він протиставився рабському духу загалу - насамперед першими поемами про козацтво.
Якщо в ранній творчості Шевченко опоетизував у творах із козацького минулого тяглість боротьби проти національного й релігійного ярма, то в періоді "трьох літ" він генералізував епічно-героїчні традиції свого народу. "Розритою могилою", "Чигирином...", першим "Сном" і "Великим льохом" розпочався період "бурі й натиску" Шевченкового "романтичного націоналізму" (І. Франко).
Читати далі: Історичні й філософські акорди поезії Тараса Шевченка
Про рід і дитинство головнокомандувача УПА Романа Шухевича
Вівторок, 17 лютого 2009, 19:27
Якось Ромек, як інколи кликали його друзі, грав на фортепіано на вечірці в карпатському містечку Дора. Інструмент привезли на возі від однієї свідомої родини до будинку «Просвіти». Коли ж фортепіано треба було повертати господарям, «Турам» стало шкода перевозити його на возі, тому хлопці підняли інструмент разом з кріслом, у якому сидів Шухевич, та й понесли їх через усе містечко. Роман увесь час грав, і цю історію довго переповідали місцеві жителі.
«Тишковецькі Шухевичі»
Великий рід Шухевичів упродовж кількох поколінь збагачував Україну священиками, науковцями, митцями, юристами та військовими. Найдавніші згадки про рід сягають XVIII-XIX століть. Зокрема, розповідається про отця Миколу Шухевича, який був священиком у селі Раківці над Дністром. Миколин син Йосип, прадід Романа Шухевича, був парохом у селі Тишківці Городенківського повіту. Від нього починається «тишковецька лінія» родини Шухевичів, бо є ще й «олієвська лінія» (від села Олієв, де священиком був брат Йосипа Шухевича).
Читати далі: Про рід і дитинство головнокомандувача УПА Романа Шухевича
Більше статей...
Сторінка 144 з 148
