Християнське вчення

Вівторок, 03 жовтня 2017, 09:07

Живучи далеко від Солодкого Ісуса, ми п'ємо гірку чашу

Геронде, ми чули, начебто Ви сказали комусь про те, що буде війна. Це правда?

- Я ж бо нічого не кажу, а ось народ говорить все, що йому заманеться. І навіть якщо я щось знаю -кому я стану про це говорити?..

- Війна, Геронде, це таке варварство!..

- Якби люди не «облагородили» гріх, то вони не дійшли б і до цього варварства. Але ще більше варварство - моральна катастрофа. Люди розкладаються і душевно і тілесно. Якась людина сказала мені: «Люди назвали Афіни джунглями, але подивися - адже ж ніхто з цих джунглів не йде. Всі говорять «джунглі!» і всі до цих джунглів сходяться».

Читати далі: Старець Паїсій: Про гріх, який увійшов у моду

Понеділок, 02 жовтня 2017, 11:53

Св. Василій каже, що воля Божа передається нам через накази та заповіді, тому ми не маємо що обговорювати, оскільки просто повинні робити те, що нам наказано. Однак ми вільні у виборі нашої долі, хоч не належить робити все, що дозволено, а лише те, що корисне; урешті-решт, аби зробити правильний вибір, треба прислухатися до думки мудрого духовного наставника.

Але, Теотиме, застерігаю перед надокучливою спокусою, яка дуже часто трапляється з душами, котрі мають велике бажання якнайповніше виконувати волю Божу. Ворог у кожному випадку піддає їх сумніву, спонукає довго роздумувати, чому надати перевагу, на що є Божа воля: робити те чи інше, їсти з друзями чи не їсти, постити в п'ятницю чи в суботу, іти на перерву чи ні, оскільки вона забирає багато часу, бути на службі в одній церкві чи в іншій. Намагаючись розпізнати, що є краще, вони втрачають час, потрібний для багатьох добрих діл на славу Божу.

Читати далі: Короткий метод пізнання волі Божої

Понеділок, 25 вересня 2017, 19:37

В перші часи християнства, людина, котра бажала стати християнином і вступити в церковну спільноту, заявляла про цей намір настоятелю Церкви. Хтось з вірних цієї громади представляв таку людину перед Церквою і настоятелем. Таким чином, він ставав поручителем цієї людини. Зараз таких поручителей називають хресними батьками або кумами, в Требниках їх названо восприємниками. Слово «кум» походить з латинської, а в нас прийнялося як «хресні батьки». Воно означає лише сполучник «з», тобто тих, хто є з похресником. Місія поручителя полягала в тому, що він свідчив перед всією громадою, що його підопічний є людиною відповідальною і гідний бути християнином.

Читати далі: Хресні батьки і все про них

Субота, 16 вересня 2017, 20:18

Перед лицем тоталітаризму і трагічних подій минулого століття, перед обличчям жахливих подій наших днів, що вражають уяву своєю нелюдськістю, мимоволі виникає питання: «Де ж Бог? Чому Він не втручається?».

Можливо, ми самі в години випробувань задавалися подібними питаннями. Іноді ці питання з'являються в життєписах людей, які говорять про темну, безпросвітну ніч, в якій їх гнітило відчуття відсутності Бога, особливо Його мовчання. Ніби Він помістив між Собою і віруючим щільну хмару, яка перешкоджає будь-якому спілкуванню, навіть словом. Бог мовчить, не дає відчути Себе, риси Його лику тонуть у мороці, ... і віруючий стогне, страждає від цієї відсутності Бога, впадаючи в спокусу відчаю, поступаючись відчуттю власної нікчемності, яке шепоче в глибині серця: «Бога не існує, на світі немає нічого путнього».

Читати далі: Вічне питання земного життя – «Де ж є Бог?»