Вівторок, 02 січня 2018, 23:06

                                                                                            «Але я не зраджу своїй натурі –

Я не відступлюся, бо там, за ґратами,
найкращі  наші люди,яких я любила,
і які мене люблять.»
З листа Петрові Григоренку
від 3 березня 1980

Другого січня на Байковому кладовищі відправили панахиду в пам’ять про Оксану Мешко.

27 років тому,саме в цей день Оксана Яківна відійшла у Вічність.

Людина глибокої віри у торжество Правди і Справедливості, що в умовах радянського союзу закономірно привело її до правозахисної діяльності. Життєвий шлях Оксани Яківни формувався в умовах  жахливого і безжального часу колективізації (розстріл батька і молодшого брата), голодомору (була свідком умираючих від голоду селян на вокзалі Дніпропетровська), масових репресій (змушені емігрувати родиною в Тамбов, чоловік - член репресованої  колишньої Української Комуністичної Партії, де діюча ВКП(б) повністю знищила керівництво і більшість членів). До своєї правозахисної діяльності, Оксана Яківна пройшла сталінські табори (10 років), які стали екзаменом  на силу характеру, загартували її  волю, віру в себе, в правду і в Бога.

Читати далі: Пам"яті Оксани Мешко

Вівторок, 26 грудня 2017, 12:53

Марія «породила свого сина первородного, сповила його та поклала в ясла, бо не було їм місця в заїзді» (Лк 2,7). Цими простими й зрозумілими словами святий Лука вводить нас у суть цієї святої ночі: Марія привела у світ Сина, Марія дала нам Світло. Це проста розповідь, яка занурює нас у подію, що назавжди змінює нашу історію. Все тієї ночі ставало джерелом надії.

Читати далі: Різдвяна проповідь Папи. «Документ про громадянство» від самого Бога