У пам’ять про батька
Вівторок, 24 листопада 2020, 17:03
Тато народився 27 жовтня 1965 року в селі Мала Дівиця, що в Прилуцькому районі. Брав участь у бойових діях в Афганістані, де отримав два поранення.
З початком російської військової агресії проти України пішов добровольцем до батальйону «Айдар» старшим сержантом. Загинув 20 серпня 2014 року.
Я запам'ятала його дуже доброю і світлою людиною, яка намагалася всім допомогти. З будь-якої навіть найскладнішої ситуації він намагався знайти вихід і розв’язати будь-яку проблему.
Add a comment«Не можуть гроші бути цінніші за людське життя» - Глава УГКЦ під час зустрічі Всеукраїнської ради Церков з Прем’єр-міністром України
П'ятниця, 20 листопада 2020, 18:46
Необхідно розуміти, що не можна мати фізичного здоров’я без духовного. Всіляко підтримую пропозицію Предстоятеля ПЦУ Блаженнішого Епіфанія створити робочу групу, яка б опрацьовувала питання, що стосуються карантинних нововведень для релігійних спільнот. Про це сказав Отець і Глава УГКЦ Блаженніший Святослав під час зустрічі Всеукраїнської ради Церков і релігійних організацій з Прем’єр-міністром України Денисом Шмигалем, що відбулася сьогодні, 20 листопада 2020 року.
Пам’яті мого батька
П'ятниця, 20 листопада 2020, 14:28
Мій батько, Віталій Вікторович Лавренчук був офіцером, полковником. Народився у місті Грозному (Російська Федерація), оскільки дідусь теж був військовим і служив там де його призначали.
Згодом родина тата переїхала в Україну. У віці 17 років тато почав кар’єру військового, пішов слідами дідуся, вступив до військового училища в Кам'янець-Подільському.
У свої 24 роки він одружився, а через три роки у батька і моєї мами народилася я. Він був найдбайливішим татом у світі. Згодом, а точніше через 10 років народився мій молодший брат.
Add a commentСторінка 88 з 1372
